Про визнання припиненим зобов’язання щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями шляхом зарахування однорідних грошових вимог

Постанова КГС ВС від 01.12.2020 у справі No910/683/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/93263184

Державна іпотечна установа звернулася до господарського суду з позовом до ПАТ (банк) про визнання припиненим зобов’язання позивача перед банком щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями, а також щодо погашення облігацій.

Позов мотивований посиланням на положення частини першої статті 601 ЦК України, пункту 8 частини другої статті 46 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та обставини припинення спірних зобов’язань внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог щодо кредиторських вимог позивача, які виникли на підставі договору банківського рахунку.

НБУ(далі –третя особа-3) звернувся до господарського суду з позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до позивача та банку про визнання недійсним одностороннього правочину – заяв позивача про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій згідно з проспектом емісії перед банком. Зазначений позов мотивований незаконністю зарахування відповідних однорідних зустрічних вимог згідно зі статтею 602 ЦК України та порушенням у зв’язку з вчиненням такого правочину прав третьої особи-3.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в задоволенні позову позивача відмовлено повністю, позов третьої особи-3 задоволений повністю.

Ураховуючи те, що при зарахуванні позивачем зустрічних однорідних вимог за спірними облігаціями третя особа-3 буде позбавлена права на позачергове задоволення своїх кредиторських вимог до банку за кредитним договором за рахунок предмета застави (облігацій), КГС ВС визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій, що таке зарахування порушує відповідне право третьої особи-3, суперечить приписам частини третьої статті 52 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” та є підставою для визнання такого зарахування недійсним.

Викладені в касаційній скарзі аргументи позивача, зокрема про зменшення ним своїх грошових зобов’язань перед банком, відсутність продажу облігацій, а також втрату третьою особою-3 права та можливості звернення стягнення на заставлене майно через закінчення строку обігу відповідних облігацій, не спростовують наведені висновки судів. При цьому КГС ВС взяв до уваги, що згідно із встановленими судом апеляційної інстанції обставинами відповідно до витягу від 23.12.2016 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) третя особа-3 внесла відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави за договором застави до закінчення строку обігу відповідних облігацій.

З огляду на викладене КГС ВС визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову – визнання недійсним спірного одностороннього правочину про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій, а отже,і відсутність правових підстав для визнання припиненими спірних зобов’язань позивача перед банком.