Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не пов’язує відповідальність суб’єкта господарювання з тим, хто саме здійснив продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі. Необхідною умовою для відповідальності суб’єктів господарювання є факт реалізації алкогольного напою особі, яка не досягла18років, без наявності відповідної ліцензії.
09 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18квітня 2018рок у у справі No804/8054/17 (провадження NoК/9901/50704/18) за позовом фізичної особи-підприємця до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Протоколом про адміністративне правопорушення було встановлено факт продажу продавцем алкогольних напоїв неповнолітньому. Контролюючий органа підставі адміністративних матеріалів прийняв рішення про застосування до фізичної особи-підприємця фінансових санкцій у вигляді штрафу за фактом продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років і за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії. Позивач указав на відсутність належних доказів, які підтверджують факт адміністративного правопорушення, зокрема касового чека, а також зазначив, що не перебуває в трудових відносинах із продавцем, яка здійснила реалізацію алкогольних напоїв неповнолітньому.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року відмовив у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку, що факт продажу неповнолітньому алкогольного напою підтверджується письмовими поясненнями свідків і зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасував судове рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою задовольнив позовні вимоги. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи та встановлені обставини не підтверджують факт продажу позивачем алкогольного напою неповнолітній особі, як і торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Верховний суд задовольнив касаційну скаргу, скасував оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишив чинним судове рішення суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» не пов’язує відповідальність суб’єкта господарювання з тим, хто саме здійснив право порушення, зокрема продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі (офіціант, бармен, продавець чи інший працівник господарської одиниці). Необхідною умовою для відповідальності суб’єктів господарювання, передбаченої частиною другою статті 17 цього Закону, є факт реалізації алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, без наявності відповідної ліцензії.
Факт неперебування в трудових відносинах із суб’єктом господарювання особи, яка здійснила реалізацію алкогольних напоїв неповнолітній особі без наявності відповідної ліцензії, не може бути підставою для звільнення такого суб’єкта господарювання від встановленої законом відповідальності за вказані правопорушення та застосування штрафної санкції.
Посилання на недоведеність продажу алкогольних напоїв неповнолітньому у зв’язку з відсутністю розрахункового документа, що підтверджує реалізацію, не взято до уваги, оскільки обов’язком продавця є видача споживачеві розрахункового документа встановленої форми, який засвідчує факт купівлі товару з відповідною позначкою про дату здійснення такої операції. Недотримання цієї вимоги та відсутність розрахункового документа не є однозначним підтвердженням непроведення відповідної касової операції з продажу товару а може свідчити про інші обставини: недотримання суб’єктом господарювання положень статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», намір уникнути відповідальності за реалізацію алкогольних/слабоалкогольних напоїв тощо.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі No804/8054/17 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/95382413