У Мін’юсті відбулося перше засідання робочої групи з реформування адвокатури. Але замість фахової підготовки законодавчих змін ми побачили саме те, про що напередодні в Києві говорив директор Armada Network Дейл Армстронг: не реформу, а боротьбу за контроль над порядком денним через вузьке коло “стейкхолдерів”, які самі формують для себе ехо‑систему впливу.
За повідомленням Судово-юридичної газети, 20 березня у Мін’юсті відбулося перше засідання Робочої групи з питань удосконалення законодавства у сфері адвокатури та адвокатської діяльності, утвореної постановою Кабміну від 12 січня 2026 року № 42. У публікації стверджується, що до процесу “одразу залучили всі ключові сторони” — представників Мін’юсту, Офісу Президента, Кабміну, народних депутатів, науковців, адвокатів, представників професійної спільноти, інститутів громадянського суспільства та міжнародних партнерів.
Але саме тут починається головна проблема: ця картина не б’ється з документованою критикою складу і формату цієї ж групи, яка пролунала ще до старту її роботи.
Де “всі ключові сторони”, якщо адвокатуру в групі фактично не представлено
Рада адвокатів України ще 19 лютого публічно заявила, що персональний склад робочої групи, сформований на підставі списку Мін’юсту, не забезпечує паритетного представництва трьох інституцій — Міністерства юстиції, Верховної Ради та Національної асоціація адвокатів України — визначених виконавцями Дорожньої карти. Більше того, до складу групи включили лише одну особу, яка входить до органів адвокатського самоврядування. РАУ прямо назвала це нівелюванням належного інституційного представництва адвокатури як професійної організації, що об’єднує понад 70 тисяч адвокатів.
Іншими словами, коли зазначається, що “всі ключові сторони” вже в процесі, це не узгоджується з офіційною позицією Ради адвокатів України, яка стверджує протилежне: реформу адвокатури запускають без належної участі самої адвокатури.
Комітет Верховної Ради побачив ту ж саму проблему
Ще жорсткіше прозвучав профільний парламентський комітет. На засіданні 19 лютого депутати прямо поставили питання: хто саме і в який спосіб готує законодавчі зміни, якщо робочу групу сформовано як консультативний орган зі “стейкхолдерів”, громадських організацій і партнерських структур. Заступник голови комітету Валерій Божик звернув увагу, що парламенту не можна підмінятись широким колом стейкхолдерів, коли саме депутати потім голосуватимуть за закон. А голова підкомітету Володимир Ватрас прямо заявив: “Знову ми починаємо розмову про те, що ми хочемо реформувати адвокатуру без залучення до цієї реформи адвокатури”.
Тобто вже на старті процесу маємо дві зафіксовані позиції — РАУ і парламентського комітету — які спростовують наратив про “відкритий фаховий діалог” і “всіх ключових сторін”.
Найгірше — у групи немає навіть верифікованої бази для роботи
Ще один факт, який руйнує уявлення про “серйозний старт реформи”: за словами Володимира Ватраса, учасники отримали лише лист із пропозицією подати ідеї, але без проекту акта, до якого ці пропозиції можна було б формувати. Сам депутат попросив Мін’юст спочатку підготувати проект і вже тоді збирати пропозиції, а також визначитися, чи йдеться про новий закон, чи про точкові зміни до чинного.
І це — ключова точка.
Бо реформа без аналітичної записки, проєкту акта, моделі порівняльного аналізу, чітко визначеної цілі, — це не реформа, а політичний конструкт, у якому зручні групи впливу можуть заповнити зміст будь-чим.
Саме це напередодні описав американський експерт Дейл Армстронг
На презентації звіту Armada Network 19 березня в Укрінформі Дейл Армстронг прямо застеріг, що “дорожню карту” почали використовувати не як рамковий документ, а як виправдання для радикальної реструктуризації, яку просувають окремі актори без професійного мандата. У повному тексті виступу, який є в розпорядженні редакції, Армстронг сказав, що боротьба навколо адвокатури — це вже не спір про тлумачення документа, а боротьба за те, хто контролюватиме порядок денний реформи.
Це напряму збігається з головним висновком самого звіту Armada: урядова Roadmap on the Rule of Law є framework and programmatic document – так звана Дорожня мапа не нав’язує конкретної інституційної моделі бару, залишаючи простір для національної дискреції за умови поваги до незалежності та професійної автономії. Звіт також прямо попереджає, що практика shadow reporting або тіньового звітування у певних випадках виходить за межі мандата Дорожньої карти та підміняє її цілі власними інституційними проектами, а повторення одних і тих самих тез вузьким колом організацій створює ілюзію консенсусу.
І саме це ми бачимо зараз на практиці: немає проекту закону, немає повного інституційного представництва, немає пояснення моделі, але вже є група, вже є “стейкхолдери”, вже є політична рамка “реформи”.
“Усі ключові сторони” — це не коли багато представників громадських організацій, а коли є мандат і відповідальність
У анонсі Укрінформу до презентації Armada Network серед ключових тем прямо було зазначено:
- аналіз Дорожньої карти у частині реформування адвокатури;
- екосистема громадських організацій та грантова економіка;
- проблематика залучення представників органів адвокатського самоврядування для об’єктивної оцінки правничої сфери;
- lawfare, медійний тиск та інформаційні кампанії.
І ось тепер маємо ідеальний приклад того, що там названо проблемою: представницький мандат замінюють “широким колом стейкхолдерів”, а професійну інституцію — набором зовнішніх або напівзовнішніх груп, які не несуть відповідальності за систему, але хочуть формувати для неї правила.
Що відбулося насправді
Отже, якщо прибрати офіціоз і красиві заголовки про “нові закони”, суть події така:
- Мін’юст запустив робочу групу без належної інституційної участі адвокатури.
- На старті в учасників немає навіть проекту акта, на який можна було б подавати пропозиції.
- Публічна картинка “всіх ключових сторін” суперечить офіційним заявам адвокатури і зауваженням парламентського комітету.
- Це повністю відповідає моделі, яку напередодні описав Армстронг: формування груп впливу, які через власну ехо‑систему намагаються нав’язати порядок денний реформи без достатніх даних, без проекту норми і без професійного мандата.
Висновок
Те, що подано як “старт нового етапу реформи адвокатури”, насправді виглядає як старт політико‑проєктного процесу без аналітичної основи. Коли немає проекту закону, але вже є сформоване коло “стейкхолдерів”; коли немає мандатного представництва професії, але вже є заяви про “паритет”; коли немає верифікованих даних, але вже є рамка “реформи” — це означає не змістовну підготовку, а боротьбу за контроль над майбутнім законом.
І саме в цьому сенсі вчорашнє засідання стало не спростуванням, а підтвердженням того, про що попереджав Дейл Армстронг: дорожню карту почали використовувати не як рамку для модернізації, а як привід для інституційного переформатування під контролем груп впливу, які самі ж створюють для себе медійну й експертну ехо‑систему.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.