Щодо неможливості визнання недійсним договору поставки в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість

Установлення судом обставин щодо недотримання передбачених постановою КМУ від 20.03.2020 No 224 умов для віднесення поставленого за договором поставки товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення. У зв’язку із цим немає порушення вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України й постанови КМУ від 20.03.2020 No 224 у частині включення суми податку на додану вартість до вартості товару, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання договору поставки недійсним у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

ОП КГС ВС розглянула справу за позовом керівника Житомирської місцевої
прокуратури в інтересах держави в особі Комунального підприємства “Дитяча лікарня імені В. Й. Башека” Житомирської міської ради (далі – КП “Дитяча лікарня імені В. Й. Башека”), Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Біонікс Лаб” (далі – ТОВ “Біонікс Лаб”) про визнання недійсним договору поставки у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість (ПДВ) та стягнення безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі ПДВ.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між ТОВ “Біонікс Лаб” та КП “Дитяча лікарня імені В.Й. Башека” укладено договір поставки від 29.05.2020 No 32 (далі — договір).

На виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв товар
медичного призначення. Лікарня повністю розрахувалась за поставлений
відповідачем товар, що підтверджується платіжними дорученнями.

Місцева прокуратура за результатами вивчення договору встановила, що його
укладено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки закупівля поставленого відповідачем товару, який віднесено до переліку, затвердженого постановою КМУ «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» від 20.03.2020 No 224 (далі — постанова КМУ No 224), не підлягала оподаткуванню, як передбачено пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Водночас всупереч зазначеній нормі до ціни договору було включено ПДВ, що зумовлює, за твердженням прокуратури, існування підстав для визнання в судовому порядку такого договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення покупцю на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих відповідачем коштів у розмірі ПДВ.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2020, залишеним без змін
постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОП КГС ВС виходила з того, що приписи статті 217 ЦК України регулюють питання щодо правової долі правочину, що має дефекти окремих його частин. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, а інша – йому відповідати. Отже, за таких обставин не завжди доцільно визнавати правочин недійсним у цілому. Не призводить недійсність окремої частини правочину до недійсності інших його частин. Тому законодавець не встановлює недійсності правочину через недійсність окремої його частини, але лише за умови, якщо є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений без включення до нього цієї недійсної частини.

Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Підставою для звільнення від оподаткування, окрім віднесення товару до переліку, визначеного постановою КМУ No224, є необхідність подання декларації
про відповідність товару одному з наступних технічних регламентів – Технічному
регламенту щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенту щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, чи подання повідомлення Міністерства охорони здоров’я, або Державної служби з питань праці. При цьому, декларація про відповідність, в якій не зазначено про відповідність об’єкта декларації одному із наведених технічних регламентів, не є декларацією про відповідність в розумінні положень примітки 3 до постанови КМУ No244.

В матеріалах справи містяться декларації про відповідність об’єкта Технічному
регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro на товар, поставлений згідно з частиною видаткових накладних. Зі змісту вказаних накладних та відповідних платіжних доручень, слідує, що податок на додану вартість на такий товар не нараховувався.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним
регламентам, або повідомлення Міністерства охорони здоров’я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, на товар, до вартості якого включено ПДВ, поставлений відповідачем за іншою частиною видаткових накладних.

Отже, встановлення обставин щодо недотримання передбачених постановою КМУ No224 умов для віднесення поставленого за договором поставки товару до товарів, операції з постачання яких звільняються від оподаткування на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв’язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України і постанови КМУ No224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару, що, у свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним у спірній частині.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає, що висновки місцевого і апеляційного господарських судів про відмову в позові щодо визнання договору
недійсним в частині включення до договірної ціни ПДВ і стягнення безпідставно
набутих відповідачем коштів у розмірі ПДВ як похідної вимоги ґрунтуються на встановлених судами обставинах і оцінених ними доказах та узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Водночас ОП КГС ВС, не погодилася з висновком апеляційного господарського суду, який зазначив, що оскільки пункт договору в частині включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним у цій частині.

З огляду на викладене, ОП КГС ВС відступила від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 08.04.2021 у справі No 922/2439/20 щодо неможливості
визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору).

Постановою ОП КГС ВС залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021.

Детальніше з текстом постанови ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі No 910/12764/20 можна ознайомитися за посиланням – http://reyestr.court.gov.ua/Review/101753923.