24 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, відшкодування майнової та моральної шкоди.
ОСОБА_1 мотивував свій позов тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі колишнє подружжя придбало майно, яке позивач просив поділити, відступивши від засад рівності часток подружжя, стягнути з ОСОБА_2на свою користь вартість належних йому 2/3 частки у спірному майні, а також майнову та моральну шкоду.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість належної йому Ѕ частки у спільному майні подружжя, а також моральну шкоду.Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, в решті залишив рішення суду без змін.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів у частині стягнення на користь позивача вартості належної йому частки у спільному майні з огляду на таке.
Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п’ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов’язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), насамперед застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні й отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов’язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.
Вирішуючи спір, суди, встановивши обсяг спільно нажитого сторонами за час спільного проживання майна, з’ясувавши джерело і час його придбання, врахувавши презумпцію рівності часток, а також положення статті 71 СК України, встановивши, що спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_2та перебуває у її користуванні, є неподільною річчю, позивачем як іншим з подружжя не використовується, дійшли обґрунтованого висновку про поділ транспортного засобу, який є спільним майном подружжя, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості належної йому Ѕ частки у спільному майні подружжя.
Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 10 грудня 2019 року у нескасованій під час апеляційного перегляд у частині та постанову Одеського апеляційного суду від03 липня 2020 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі No501/2211/18 (провадження No 61-19084св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95780935