Щодо обставин визнання недійсним або фіктивним договору поруки

При застосуванні приписів статті 234 ЦК України у вирішенні питання проте , чи наявні наміри сторін договору поруки щодо створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, несуттєве, часткове виконання (порівняно з розміром основного зобов’язання) поручителем своїх обов’язків за договором поруки не завжди свідчить про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним, цей факт потрібно оцінювати в сукупності з іншими встановленими судами обставинами, на які посилається заінтересована особа.

ОП КГС ВС розглянула справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Серединецьке” (далі – ТОВ “Серединецьке”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротек” (далі – ТОВ “Агротек”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Армада ЛТД” (далі – ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД”) про визнання недійсним укладеного відповідачами договору поруки.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16.03.2015 ТОВ “Серединецьке” (лізингоодержувач) та ТОВ “Агротек” (лізингодавець) уклали договір фінансового лізингу (далі — договір лізингу).

30.03.2018 ТОВ “Агротек” (лізингодавець) та ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД” (поручитель) уклали договір поруки (далі — договір поруки), предметом якого є зобов’язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ “Серединецьке” зобов’язань за договором лізингу.

З огляду на неналежне виконання ТОВ “Серединецьке” умов договору лізингу ТОВ “Агротек” 23.01.2019 вручило ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД” вимогу за договором поруки, відповідно до якої вимагав від поручителя — ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД” не пізніше трьох днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити суму заборгованості.

ТОВ “Торговий дім” Армада ЛТД листом від 24.01.2019 повідомив ТОВ “Агротек”, що у зв’язку зі скрутним фінансовим станом не має можливості в повному обсязі виконати умови зазначеної вимоги за договором поруки та зазначило про можливість часткового погашення заборгованості через невизначений строк.

ТОВ “Агротек” звернулося до суду з позовом до ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД” та інших поручителів про солідарне стягнення заборгованості з лізингових платежів, відсотків річних та пені на загальну суму, мотивуючи вимоги неналежним виконанням умов Договору поруки ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД” та неналежним виконанням інших договорів поруки іншими особами, які виступають поручителями з виконання лізингоодержувачем (ТОВ “Серединецьке”) зобов`язань за Договором лізингу. За цим позовом було відкрите провадження у справі No 904/421/19.

ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД” сплатило на користь ТОВ “Агротек” 100 грн на виконання оспорюваного договору поруки.

Позовні вимоги ТОВ “Серединецьке” про визнання недійсним договору поруки обґрунтовані фіктивністю оспорюваного договору, який, за твердженням позивача, укладався не з метою настання реальних наслідків, а з метою приховати справжні наміри його сторін – змінити територіальну юрисдикцію (підсудність) пред’явлення позову про стягнення заборгованості за укладеним ТОВ “Серединецьке” (лізингоодержувач) та ТОВ “Агротек” (лізингодавець) договором фінансового лізингу, а також іншими укладеними договорами поруки, на Господарський суд Дніпропетровської області (за місцезнаходженням ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД”). Оспорюваний договір поруки є двостороннім правочином, укладеним без згоди боржника.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, в позові відмовив.

Рішення судів обґрунтовані тим, що позивач не довів обставин, з якими закон пов ‘язує наявність підстав для визнання фіктивним оспорюваного договору поруки; не довів того, яким чином внаслідок укладення цього договору порушені його права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Суд ,з’ясовуючи питання щодо фіктивності договору як укладеного всупереч інтересам позивача, має з’ясувати дійсні наміри сторін,тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

Будь-яка господарська операція, дія суб’єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення. Оскільки договір поруки є безоплатним, тобто не має очевидної економічної мети (за виключенням випадків,коли поручитель бере плату за свої послуги з боржника відповідно до статті 558 ЦК України), то суд при вирішенні питання щодо фіктивності договору має з’ясувати дійсні мотиви, через які особа поручається за боржника перед кредитором і чи є такі мотиви добросовісними.

Укладення поручителем договору з кредитором без відома боржника і без наявності будь-яких відносин з боржником (“невідомий боржнику поручитель”) є нетиповою діловою практикою, яка може свідчити про те, що договір поруки укладається з іншою метою, аніж забезпечення виконання боржником основного зобов’язання. Цей факт може свідчити про недобросовісність таких дій, зокрема на їх спрямування на зміну територіальної юрисдикції (підсудності) спорів, що випливають із основного зобов’язання, чи обхід заборони на відступлення кредитором прав за основним зобов’язанням.

У справі, що розглядається, судами попередніх обставин встановлені обставини, які у сукупності можуть свідчити про укладення сторонами оспорюваного договору без наміру реального виконання договору поруки, тобто про наявність ознак фіктивності правочину.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ “Торговий дім “Армада” як поручитель частково виконав оспорюваний договір поруки (сплатив 100 грн на користь ТОВ “Агротек”), а ТОВ “Агротек” як кредитор прийняв таке часткове виконання. На думку суду, зазначені обставини свідчать, що обидві сторони оспорюваного договору вчинили певні дії, спрямовані на його фактичне виконання. Отже, якщо хоча б одна зі сторін оспорюваного договору поруки намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

У постанові від 03.09.2019 у справі No 904/4567/18 Верховний Суд у застосуванні приписів статі 234 ЦК України у подібних правовідносинах виходив, зокрема, з того, що: у разі, коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний; фактичне вчинення відповідачами дій на виконання своїх обов`язків за договором поруки спростовує аргументи позивача про відсутність у відповідача наміру взяти на себе обов`язки позивача за основним зобов`язанням та про його укладання сторонами без спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного ОП КГС ВС вважає за необхідне уточнити правовий висновок, що міститься у постанові від 03.09.2019 у справі No 904/4567/18, визначивши, що при застосуванні приписів статті 234 ЦК України у вирішенні питання про те, чи наявні наміри сторін договору поруки щодо створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, несуттєве, часткове виконання (порівняно з розміром основного зобов`язання) поручителем своїх обов`язків за договором поруки не завжди свідчить про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним, цей факт потрібно оцінювати у сукупності з іншими встановленими судами обставинами, на які посилається заінтересована особа.

Водночас особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав або інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

ОП КГС ВС звернула увагу на те, що ТОВ “Серединецьке”у розглядуваній справі неодноразово стверджувало, що оспорюваний договір поруки укладений з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності) і саме в цьому вбачав порушення своїх інтересів. Таким чином, йдеться про те, що позивач вимагає визнання недійсним оспорюваного договору поруки для захисту свого процесуального інтересу, а не цивільно-правового.

Недійсність договору як приватно-правова категорія повинна не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. Ініціювання спору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Ураховуючи викладене, ОП КГС ВС дотримується висновку, що ТОВ “Серединецьке” не довело наявність цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним оспорюваного договору поруки.

Постановою ОП КГС ВС залишено без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020.

Детальніше з текстом постанови ОП КГС ВС від 19.02.2021 у справі No 904/2979/20 можна ознайомитись за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/95170149.