Ставки судового збору за подання заяв в основній процедурі банкрутства передбачені п. 8–10 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються
судом у відокремленому позовному провадженні в межах основної справи про
банкрутство боржника за правилами ГПК України.

За розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство,
провадження у якій регулюється нормами КУзПБ, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону).

КГС ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство розглянув
касаційну скаргу АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі No 905/1818/19 за позовом АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до АТ “К.Енерго” про стягнення 4 583 403,32 грн в межах справи про банкрутство АТ “К.Енерго” і прийняв постанову, в якій зазначив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 у задоволенні
позовних вимог було відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу АТ “НАК “Нафтогаз України” залишено без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 – без змін.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, АТ “НАК “Нафтогаз
України” звернулося до КГС ВС з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою КГС ВС від 20.01.2021 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Донецької області від 06.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2020, призначено скаргу до розгляду на 03.03.2021 о 11:00 год.

06.01.2021 до КГС ВС надійшло клопотання АТ “НАК “Нафтогаз України” про передачу справи на розгляд об’єднаної палати КГС ВС, оскільки, на думку скаржника, колегія суддів у цій справі вважала за необхідне відступити від висновків ВС щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою КГС ВС від 03.03.2021 справу No 905/1818/19 за касаційною скаргою АТ “НАК “Нафтогаз України” передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС.

ОЦІНКА СУДУ

КГС ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство, скасовуючи
оскаржувані судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до Господарського суду Донецької області, зазначив таке.

Передача справи на розгляд судової палати була зумовлена необхідністю відступу від висновків КГС ВС у складі колегії суддів цієї ж палати, викладених у постанові від 27.02.2018 у справі No 6/6.

Так, у постанові КГС ВС від 27.02.2018 у справі No 6/6 викладено правовий висновок стосовно того, що з моменту прийняття матеріалів справи No 920/52/17 ухвалою місцевого господарського суду від 11.05.2017 для розгляду по суті в межах справи No 6/6 про банкрутство відповідача спір між позивачем та відповідачем набув характеру майнового спору в процедурі банкрутства щодо стягнення інфляційних втрат та річних процентів як поточної заборгованості боржника у процедурі банкрутства, що зумовлює застосування господарським судом під час його розгляду спеціальних норм законодавства про банкрутство та визначення розміру ставки судового збору, яка підлягає до сплати при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами розгляду такого майнового спору, з урахуванням положень Закону щодо розміру судового збору в процедурах банкрутства.

Аналогічної позиції дотримувався КГС ВС в ухвалах про залишення касаційних скарг без руху від 12.10.2020 у справі No 905/1965/19 (905/1856/19) та від 01.12.2020 у справі No 905/2068/19, якими було надано скаржнику строк на усунення недоліків щодо форми поданої ним касаційної скарги, зокрема сплати судового збору за подання касаційних скарг на судові рішення, прийняті за результатом розгляду спорів за позовом АТ “НАК “Нафтогаз України” до АТ “К.Енерго” про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій (пені), у сумі 7 684 грн (1 921 х 2 х 200 %), тобто з розрахунку 200% від 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до вимог підпунктів 5, 10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

У своїх поясненнях скаржник посилався на те, що колегія суддів у цій справі
вважала за необхідне відступити від висновків КГС ВС щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, оскільки у справі, що розглядалася, предметом розгляду також була позовна вимога АТ “НАК “Нафтогаз України” до АТ “К.Енерго” про стягнення 3 % річних та штрафних санкцій (пені) (тобто спір між тими самими сторонами та за аналогічного предмета позову).

Дослідивши обставини цієї справи щодо відповідності наведеним правовим
позиціям щодо застосування норм Закону під час визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору в позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника, судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС зазначила таке.

21.10.2019 вступив в дію КУзПБ. З огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм цього Кодексу та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник,
розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами,
визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

З огляду на положення КУзПБ законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах ВП ВС від 15.01.2020 у справі No 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі No 50/311-б).

Водночас КУзПБ, на відміну від Закону про банкрутство, конкретизовано порядок
розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються
судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.

При цьому ВП ВС у постанові від 18.02.2020 у справі No 918/335/17 зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв’язання специфічних питань,
притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Таке розмежування є цілком виправданим, оскільки справи відокремленого
позовного провадження мають різний суб’єктний склад сторін спору, предмети
і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від
спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про
банкрутство (правова позиція КГС ВС, викладена в постанові від 15.02.2021 у справі No 910/11664/20).

Такий підхід зумовлює сплату позивачем судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового або немайнового характеру
до боржника відповідно до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Судова палата звернула увагу, що у цій справі No 905/1818/19 у касаційному порядку оскаржуються судові рішення, прийняті за результатом розгляду майнового спору за позовом АТ “НАК “Нафтогаз України” до АТ “К.Енерго” про стягнення 3% річних та штрафних санкцій (пені), який розглянуто в позовному провадженні в межах справи про банкрутство АТ “К.Енерго”.

Тож з урахуванням наведених висновків ВП ВС цей спір не стосується непозовного провадження в основній процедурі банкрутства цього боржника, яке врегульоване КУзПБ.

Отже, КГС ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство дійшов
висновку про те, що за розгляд у позовному провадженні, з урахуванням частини другої статті 7 КУзПБ, в межах справи про банкрутство боржника майнового (як у цій справі) чи немайнового спору, стороною якого є цей боржник, господарському суду необхідно обраховувати ставку судового збору, що підлягає сплаті за подання такої заяви, відповідно до положень підпунктів 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

При цьому судова палата зазначила про відсутність правових підстав для відступу від правової позиції КГС ВС, викладеної у постанові від 27.02.2018 у справі No 6/6, щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору, який розглядається у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника, оскільки розгляд вимог до боржника у справі No 6/6 здійснювався відповідно до положень Закону про банкрутство, натомість процедура розгляду позовних вимог до боржника у цій справі відбувається за правилами КУзПБ, яку, як зазначено вище, конкретизовано положеннями статті 7 цього Кодексу.

За результатом розгляду цієї справи судова палата для розгляду справ про
банкрутство КГС ВС дійшла висновків, що визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом хоч і в межах основної справи про банкрутство боржника, але у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України.

За розгляд у позовному провадженні у межах справи про банкрутство,
провадження у якій регулюється нормами КУзПБ, майнового чи немайнового спору господарському суду необхідно обраховувати розмір судового збору із ставки, що підлягає сплаті за подання позовної заяви відповідно майнового чи немайнового характеру (підпункти 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону).

Водночас ставки судового збору за подання заяв в основній процедурі банкрутства передбачені підпунктами 8–10 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 14.04.2021 у справі No 905/1818/19 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/96483494.