Вищий антикорупційний суд 9 липня 2026 року ухвалив вирок у кримінальному провадженні № 42016000000003697 щодо Ігоря Петрика — судді Київського апеляційного адміністративного суду, визнавши його винним за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище).
Суть злочину
У жовтні 2016 року ТОВ «БТУ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування наказу Міністерства екології та природних ресурсів про анулювання ліцензії підприємства на поводження з небезпечними відходами. Суд першої інстанції відкрив провадження й одночасно зупинив дію оскаржуваного наказу. Міністерство оскаржило це рішення до Київського апеляційного адміністративного суду, де справу мала розглядати колегія суддів, до складу якої входив Ігор Петрик.
Директор ТОВ «БТУ» звернувся по допомогу до свого знайомого, який, шукаючи юридичного консультанта, отримав контакт Петрика — і, за встановленими судом обставинами, спершу не знав, що має справу не з адвокатом, а з суддею, який входить до складу колегії, що розглядає саме цю справу. Під час особистих зустрічей Петрик назвав суму 3–5 тисяч доларів США за позитивне рішення, а 30 листопада 2016 року в автомобілі узгодив конкретну суму — 5000 доларів — і час передачі. 1 грудня 2016 року, в день судового засідання у справі ТОВ «БТУ», гроші через помічника судді (який не знав про вміст переданого конверта) потрапили до Петрика, а тим самим днем колегія суддів залишила апеляційну скаргу міністерства без задоволення, тобто ухвалила рішення на користь компанії. Того ж дня під час обшуку службового кабінету в кишені штанів Петрика виявили конверт із поміченими банкнотами.
Заява про провокацію злочину — відхилена судом
Захист наполягав, що дії заявника й правоохоронних органів становили провокацію: заявник нібито був системним інформатором СБУ і діяв під контролем оперативних працівників, а сам Петрик стверджував, що взагалі не просив і не отримував грошей за рішення, а конверт із коштами прийняв помилково, вважаючи, що це повернення грошей, які він раніше просив передати синові.
Суд застосував напрацьовані Верховним Судом та ЄСПЛ критерії перевірки провокації (наявність об’єктивної підозри на початковому етапі, характер дій правоохоронців — пасивний чи активний, чи вчинили б злочин без втручання влади, співвідношення між схильністю обвинуваченого до злочину й тиском ззовні, законність оформлення оперативних заходів) і послідовно відхилив усі доводи захисту, встановивши: правоохоронні органи лише зафіксували вже розпочату злочинну ініціативу самого судді, не підбурюючи й не провокуючи його, а версія Петрика про непорозуміння з конвертом визнана нелогічною й спростованою записами негласних слідчих дій та даними про телефонні з’єднання.
Дев’ять років до вироку: як обвинувачений-мобілізований офіцер роками затягував власний процес
Значна частина вироку присвячена детальному аналізу процесуальної поведінки Петрика після його мобілізації в березні 2022 року на посаду старшого офіцера юридичної служби. Суд встановив системний патерн затягування: численні неявки в засідання без поважних причин, посилання на хвороби й госпіталізації (які за даними лікарень не унеможливлювали участі у відеоконференції), запізнення через нібито повітряні тривоги (що за даними телефонних з’єднань спростовувалися його реальним місцезнаходженням поза укриттям), розірвання договорів із захисниками наприкінці судового слідства, шестигодинний виступ у судових дебатах із повторенням одних і тих самих доводів. Суд прямо констатував: «процесуальна поведінка ОСОБА_27 свідчить про затягування судового розгляду з метою спливу строків давності», які закінчуються в цій справі 1 грудня 2026 року.
Ці систематичні зриви засідань призвели до накладення на нього грошових стягнень (шість тисяч гривень тричі), застосування приводу до зали суду, а згодом — застави та зрештою тримання під вартою з 20 березня 2026 року після встановлення судом нових обставин про неявки.
Покарання
Суд призначив Ігорю Петрику покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, додатково — позбавлення права обіймати посади в органах державної влади строком на 3 роки та конфіскацію всього належного йому майна (частку квартири, земельну ділянку у Львівській області, автомобіль Ford Galaxy). Суд прямо вказав на неможливість застосування статей 69 (призначення м’якшого покарання) чи 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК України, оскільки вчинений злочин є корупційним. У строк покарання зараховано час попереднього ув’язнення з 20 березня 2026 року.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.