Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» (далі – ТОВ «Білоптторг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Білоптторг» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «Білоптторг» 2 995 083,00 грн основного боргу та 2 995 083,00 грн пені за договором підряду від 27 грудня 2010 року; 2 649 023,00 грн основного боргу та 1 351 001,73 грн пені за договором підряду від 01 жовтня 2010 року; 2 961 749,00 грн основного боргу та 2 961 749,00 грн пені за договором підряду від 30 червня 2011 року, а всього стягнуто заборгованість у розмірі 15 913 688,73 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якого діяв ОСОБА_5 , відхилено, рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовано ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року та 06 липня 2016 року.
У листопаді 2016 року ТОВ «Білоптторг» звернулось до апеляційного суду з клопотанням про закриття провадження у справі у зв`язку із скасуванням рішення апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року.
У грудні 2016 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про закриття провадження з розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року за аналогічних підстав.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року апеляційне провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у справі за позовом ТОВ «Білоптторг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу закрито.
15 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року.
У резолютивній частині касаційної скарги представник заявниці просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 394 ЦПК України.
У статті 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За інформацією, розміщеною на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана ухвала Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року зареєстрована 28 грудня 2016 року, оприлюднена – 30 грудня 2016 року. Касаційна скарга подана 15 грудня 2021 року.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_9 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, у зв`язку із чим апеляційний суд вважав за можливе слухати справу у її відсутність на підставі частини другої статті 305 ЦПК України.
Посилання представника заявниці на те, що остання не повідомлена належним чином про день, час і місце судового засідання, в якому була постановлена оскаржувана нею ухвала апеляційного суду, не підтверджені належними та допустимими доказами і не вказують на наявність передбачених законом обставин, за наявності яких заявниця має право звернутися з касаційною скаргою поза межами річного строку з моменту оприлюднення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
Оскільки з дня оприлюднення повного тексту оскаржуваного судового рішення (30 грудня 2016 року) і до дня його касаційного оскарження (15 грудня 2021 року) минуло більше одного року (майже п`ять років), і представник заявниці не посилається на наявність обставин непереборної сили, внаслідок виникнення яких строк на касаційне оскарження пропущений, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 1291 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, оскільки касаційна скарга представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подана після спливу одного року з дня постановлення ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, випадки, передбачені пунктами 1, 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, судом не встановлено, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.