Суддя Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак зазначила про відмінності застосування позовної давності в романо-германській та англосаксонській системах права. У першій вона регулюється нормами матеріального права: сплив строку призводить до припинення суб’єктивного права, наслідком є те, що позивач втрачає і право на вимогу, і право на судовий захист. У другій – позовна давність належить до процесуального права: сплив строку блокує лише можливість судового захисту, а суб’єктивне право зберігається. Запропоновані зміни наближають нашу правову систему (континентального права) до англосаксонської, однак доповідачка вважає, що позовна давність в Україні повинна регулюватися нормами саме матеріального права.
Про це повідомляє Судова влада.
За чинним законодавством позовна давність застосовується лише в ситуації, коли є порушене право. Тобто суд передусім з’ясовує, чи є таке порушення, оскільки позовна давність гарантує саме захист права в певний період. Відповідно до запропонованих змін суд повинен буде спочатку встановлювати, чи не пропущена позовна давність, не встановивши наявності порушеного права.
Доповідачка звернула увагу на постанову ВП ВС від 14 червня 2023 року у справі № 755/13805/16-ц, в якій зроблено висновок, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Якщо право чи інтерес не порушено, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Також Ольга Ступак розповіла про постанову ВП ВС від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, в якій зроблено висновок про розмежування понять «сторона у спорі» і «сторона в цивільному процесі». Зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, тобто не просто відповідача (сторони в процесі), а саме належного відповідача. Що ж до пропозиції передбачити застосування позовної давності з ініціативи «іншої зацікавленої особи», то суддя зазначила, що постає запитання, ким є така особа в процесі та який має бути ступінь її заінтересованості.
У постанові ВП ВС від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц зроблено висновок про застосування позовної давності у спорах із кількома відповідачами та з кількома позовними вимогами. Суд вказав, що один із відповідачів може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Виникає запитання: в такій ситуації «зацікавлена особа» повинна мати інтерес щодо всіх вимог чи до окремих?
Також Ольга Ступак звернула увагу на зроблений у згаданій постанові ВП ВС у справі № 712/8916/17 висновок щодо обчислення позовної давності за періодичними платежами. Суд вказав, що перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. В разі запровадження запропонованих змін суд повинен буде закривати провадження щодо частини платежів уже на підготовчому провадженні, а щодо іншої частини – вирішувати справу по суті. Також тільки після встановлення порушеного права можна визначати поважність причин пропуску позовної давності (постанова ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19). Питання можуть виникнути з початком перебігу відповідного строку, а це залежить від порушеного права тощо.
Підсумовуючи, доповідачка зазначила, що мета запропонованих змін – розвантаження суду – навряд чи буде досягнута. Основним завданням суду все одно залишатиметься ефективний захист саме порушених прав та інтересів. Щодо зацікавленої особи, то буде дуже складно визначити її процесуальний статус (відповідно, права і обов’язки). Крім того, в разі закриття провадження на стадії підготовчого засідання через пропуск позовної давності залишається питання про розподіл судових витрат.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.