Про судову санацію в Україні: від теорії до практики розповів адвокат, арбітражний керуючий, керуючий адвокатського бюро «Василя Дерлюка» Василь Дерлюк під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками теорію та практику судової санації в Україні, а саме:
1. Судова санація як інструмент фінансового оздоровлення.
2. Законодавча база та ключові поняття.
3. Практичні моделі санації на прикладах судової практики.
- 3.1. Модель 1: санація через залучення стратегічного інвестора.
- 3.2. Модель 2: санація через фінансову реструктуризацію боргу.
- 3.3. Модель 3: санація через операційну реструктуризацію та заміщення активів.
4. Ключові виклики та проблемні аспекти процедури.
5. Роль судового контролю у забезпеченні балансу інтересів.
6. Практичні рекомендації для учасників.
7. Висновки.
1. Судова санація як інструмент фінансового оздоровлення
Судова санація – це процедура відновлення платоспроможностіборжника, що проводиться у межах справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації підприємства.
Ключова відмінність від ліквідації: під час санації підприємство продовжує працювати, а кредитори отримують задоволення своїх вимог у майбутньому завдяки відновленню діяльності.
Санація є альтернативою ліквідації та передбачає:
- фінансове оздоровлення підприємства,
- збереження робочих місць,
- можливість зростання вартості активів у майбутньому.
Судова практика Верховного Суду: підкреслює, що санація повинна бути реальною, а не формальною спробою уникнути банкрутства. Якщо план санації не дає шансів на відновлення платоспроможності – суд має право відмовити у його затвердженні
2. Законодавча база та ключові поняття
Основні нормативні акти:
- Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), розділ IV – «Санація боржника».
- Господарський процесуальний кодекс України.
- Постанови Пленуму Верховного Суду та роз’яснення Мін’юсту.
Ключові поняття:
- План санації – детальний документ з описом заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, погоджений кредиторами та затверджений судом.
- Арбітражний керуючий – контролює виконання плану санації.
- Кредитори – беруть участь у затвердженні плану та контролі його виконання.
- Мета процедури: не уникнення ліквідації, а реальне фінансове оздоровлення боржника.
Практика: суди ретельно перевіряють добросовісність намірів боржника, джерела фінансування та прогнозовані результати санації, щоб запобігти зловживанням.
3. Практичні моделі санації на прикладах судової практики
3.1. Модель 1 – Залучення стратегічного інвестора
Суть: зовнішній інвестор надає фінансування для погашення боргів або розвитку підприємства, отримуючи корпоративні права.
Процедура фактично перетворюється на M&A угоду (злиття та поглинання).
Вигідно для кредиторів, оскільки дозволяє швидко отримати часткове або повне погашення боргів.
Кейси:
- Успіх: справа №910/18544/21 – ТОВ «Завод Київкомбікорм» – залучення інвестора дозволило врятувати підприємство та погасити основні борги.
- Проблема: справа №910/26972/14 – ПАТ «Гідромеханізація» – інвестор не виконав обіцянки, що призвело до зриву санації.
- Зовнішні ризики: справа №905/2465/21 – ТОВ «Електросталь-Курахове», де втручання зовнішніх факторів зруйнувало план санації.
3.2. Модель 2 – Фінансова реструктуризація боргу
Суть: оздоровлення за рахунок роботи з існуючими боргами без залучення нового капіталу.
Інструменти:
- відстрочення або розстрочення платежів,
- часткове списання боргів,
- зміна умов кредитування.
Мета: знизити боргове навантаження до рівня, який компанія реально може обслуговувати.
Фінансова реструктуризація боргу підходить для компаній із стабільним, але тимчасово неплатоспроможним бізнесом.
3.3. Модель 3 – Операційна реструктуризація та заміщення активів
Суть: внутрішні зміни в управлінні та структурі активів підприємства.
- Продаж непрофільних або зайвих активів.
- Оптимізація бізнес-процесів, скорочення витрат.
- Механізм заміщення активів: створення нової компанії, передача активів та продаж.
Кейси:
- Успіх: справа № 904/2425/20 – СТОВ «Діброва і К» – завдяки переговорам і гнучкості вдалося відновити роботу підприємства.
- Провал: справа № 917/1597/19 – КП «ПМШЕД» – через складність процесу план санації не був реалізований.
- Складний успіх: справа № 910/11436/16 – ГБК «Авіатор», де план було затверджено, але реалізація викликала труднощі
4. Ключові виклики та проблемні аспекти процедури
Аналіз практики показує наступні системні проблеми:
- Формальне використання санації для уникнення ліквідації;
- Відсутність зацікавлених інвесторів;
- Надмірна бюрократія та затягування процесів;
- Відсутність чітких критеріїв оцінки ефективності планів;
- Конфлікти між кредиторами та власниками підприємства.
5. Роль судового контролю у забезпеченні балансу інтересів
Суд виконує ключову функцію:
- перевіряє фінансову обґрунтованість плану санації;
- контролює дотримання прав усіх сторін – кредиторів, боржника, власників;
- порівнює вигоди для кредиторів у санації та у випадку ліквідації;
- затверджує план лише за умови, що права кредиторів не погіршуються.
Позитив: запобігає фіктивним санаціям та захищає інтереси кредиторів.
Негатив: підвищує витрати на процес та вимагає високої кваліфікації арбітражних керуючих.
6. Практичні рекомендації для учасників:
На основі проведеного аналізу можна сформулювати низку пропозицій, спрямованих на усунення виявлених недоліків та підвищення ефективності процедури санації.
Законодавчі пропозиції (зміни до Кодексу):
- Вирішити проблему «запізнілих» кредиторів.
Пропонується модифікувати статтю 45 КУзПБ. Вимоги, заявлені після затвердження плану санації судом, можуть бути задоволені лише після повного виконання плану або вважатися погашеними.
Мета: Забезпечити правову визначеність для інвесторів та захистити добросовісних учасників.
- Врегулювати конфлікт із забезпеченими кредиторами.
Доцільно розробити на рівні постанови Пленуму Верховного Суду роз’яснення щодо критеріїв оцінки справедливості та збалансованості плану санації.
Мета: Підвищити передбачуваність у вирішенні конфлікту інтересів між боржником та забезпеченими кредиторами.
Процедурні пропозиції:
- Посилити контроль щодо комунальних підприємств.
Слід законодавчо закріпити обов’язковість отримання попереднього погодження плану санації від органу управління не лише для державних, але й для комунальних підприємств.
Мета: Унеможливити ситуації, подібні до КП«ПМШЕД».
- Деталізувати складні інструменти санації.
Необхідно розробити та затвердити на рівні підзаконного акту чіткий та прозорий порядок застосування інструментів, як-от заміщення активів.
Мета: Перетворити потенційно ефективні, але складні інструменти (кейс ГБК «АВІАТОР») на реально працюючі механізми.
7. Висновки:
- Успішні кейси майже завжди пов’язані з приходом стратегічного інвестора, який готовий надати достатнє фінансування для погашення пріоритетних боргів та перезапуску діяльності.
- Санація без зовнішнього фінансування, що спирається лише на внутрішні ресурси боржника, є значно менш поширеною та успішною.
- Ключовою проблемою залишається правова невизначеність, пов’язана зі статусом «запізнілих» кредиторів.
- Ця вада підриває довіру до процедури та відлякує потенційних інвесторів, оскільки не гарантує остаточного врегулювання боргових проблем.
- Невдачі часто спричинені неякісною підготовкою плану, відсутністю належного фінаналізу та конфліктами з ключовими стейкхолдерами.
- Професіоналізм, активність та добросовісність арбітражного керуючого є вирішальними факторами успіху.
- Спостерігається позитивна тенденція до посилення судового контролю за реальністю та економічною обґрунтованістю планів санації.
- Суди, особливо вищих інстанцій, дедалі частіше відмовляють у затвердженні формальних або недобросовісних планів, що сприяє оздоровленню самої процедури.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.