15 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної
адміністрації, третя особа – Служба у справах дітей та сім’ї Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання незаконним і скасування розпорядження, визначення способу участі у вихованні дитини.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у позові, мотивуючи це тим, що розпорядженням органу опіки та піклування про
визначення участі матері у вихованні дитини права батька на участь у вихованні дитини не порушені. Законодавством України визначено певний порядок вирішення батьками питання участі у вихованні дитини.
Верховний Суд змінив мотивувальну частину судових рішень з огляду на таке.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (частина друга статті 159 СК України).
Верховний Суд констатував, що у справі за позовом одного з батьків про визнання незаконним рішення органу опіки та піклування про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні того з батьків, хто проживає окремо від неї, належними відповідачами є: особа, рішення якої стосується (той з батьків, для якого визначено способи участі у вихованні дитини та спілкуванні), та орган опіки та піклування, рішення якого оскаржується; у справі за позовом одного з батьків про визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні належним відповідачем є інший з батьків, а не орган опіки та піклування.
Пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду
справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Проте встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У справі, що переглядалася, позов ОСОБА_1 пред’явив до органу опіки та піклування, а не до ОСОБА_2, клопотань про залучення до участі у справі ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв; тому у задоволенні позовної вимоги про
визнання незаконним та скасування розпорядження голови районної державної
адміністрації необхідно відмовити внаслідок неналежного складу співвідповідачів. У задоволенні вимоги про визначення способу участі ОСОБА_2 у вихованні синів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 потрібно відмовити, оскільки вона пред`явлена до неналежного відповідача.
Детальніше з тестом постанови Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі No 757/39693/20 (провадження No 61-13261св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99714054