Інформація, зазначена в позовній чи іншій заяві, адресованій суду, а також у процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред’явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.
22 травня 2019 року КЦС ВС під час перегляду касаційної скарги, поданої позивачем, суддею, про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації й відшкодування моральної шкоди залишив постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року(по суті спору) без змін, зазначивши таке.
Позовна заява мотивована тим, що позивач тривалий час працює суддею районного суду та обіймає посаду голови цього суду. У його провадженні перебували та перебувають різні скарги, заяви, подані відповідачкою. Під час розгляду таких заяв і скарг остання поводиться зухвало як під час судових засідань, так і поза межами суду, поширює про позивача неправдиві відомості, висловлюється щодо нього у брутальній та принизливій формі, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію. Позивач указував, що відповідачка поширювала інформацію про те, що він нібито перебував на роботі в стані алкогольного сп’яніння, виштовхував її із зали судового засідання та наносив тілесні пошкодження, із приводу чого вона зверталася до правоохоронних органів. Окрім того, вказані обставини були зазначені й у заяві про відвід його як слідчого судді, поданій у справі, яка перебувала у його провадженні.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема в рішенні від 28березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання у свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону,якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.
Скасовуючи рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року про часткове задоволення позову та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що інформація, зазначена відповідачем у процесуальній заяві про відвід слідчого судді,є оціночними судженнями.
Окрім того, зазначена заява є процесуальною дією учасника справи й така заява також оцінена судом під час вирішення заяви про відвід.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до частин першої, другої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75–79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт,представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. Із цих самих підстав їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
У частині третій статті 81КПК України визначено, що під час розгляду відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді,судді (суду).
З указаного видно, що особа, яка бере участь у справі, може заявити слідчому судді відвід із підстав, які,на її думку,викликають сумнів у його неупередженості, а слідчий суддя зобов’язаний встановити наявність або відсутність таких підстав для відводу та за наслідками розгляду заяви постановити вмотивовану ухвалу.
Зазначене свідчить, що заява про відвід слідчого судді містить лише оціночні судження заявника щодо наявності підстав для його відводу, дійсність яких перевіряє слідчий суддя.
З текстом постанови Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі No 347/1093/17 (провадження No 61-49090св18) можна ознайомитися за посиланням– https://reyestr.court.gov.ua/Review/82095470