Ухвали суду за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, у складі судді Притули Н. Г., від 08 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Шахової О. В., від 15 вересня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюк Роман Анатолійович,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця районного відділу Державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюка Р. А. (далі – державний виконавець) у виконавчому провадженні про стягнення аліментів в частині складення довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за період із листопада 2017 року по квітень 2018 року включно, а також за період із 01 червня 2019 року по червень 2020 року включно.

Скарга обґрунтовував тим, що у відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – ВДВС) перебуває на виконанні виконавчий лист

№ 761/41386/17 виданий 07 лютого 2018 року Шевченківським районним судом міста Києва щодо стягнення із ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. 01 травня 2018 року ОСОБА_1 став на облік у Шевченківській філії Київського міського центру зайнятості та по 01 травня 2019 року отримував допомогу по безробіттю, що не перевищувала 610 грн щомісячно. Після 01 травня 2019 року боржник продовжував перебувати на обліку у центрі зайнятості, проте допомогу по безробіттю не отримував. У зв`язку з наведеними обставинами, боржник звернувся до державного виконавця із заявою, у якій просив провести перерахунок заборгованості по аліментам за період із 01 травня 2018 року по 01 травня 2019 року, а в подальшому проводити розрахунок у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на час перебування його на обліку. 29 липня

2020 року отримав довідку-розрахунок заборгованості по аліментам, проте, на думку боржника, частина розрахунку після 01 травня 2019 року складена державним виконавцем з порушенням вимог частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, складаючи зазначений розрахунок державний виконавець вийшов за межі рішення суду визначивши повний місяць заборгованості по аліментам за листопад 2017 року, а не із 14 числа, як зазначено у рішенні.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця при виконанні виконавчого провадження в частині складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року включно, залишено без розгляду; в задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця при виконанні виконавчого провадження в частині складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за період з

01 червня 2019 року по червень 2020 року включно, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року залишено без змін.

19 листопада 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

До касаційної скарги додане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення ОСОБА_1 копії оскарженої постанови апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про залишення скарги в частині без розгляду, а в частині відмови у задоволенні скарги, оскільки розрахунок заборгованості по аліментам за період із листопада 2017 року та по квітень 2018 року включно зазначено у довідці, що є предметом оскарження, а тому неправомірні дії державного виконавця є триваючими, а відтак, строк оскарження не є пропущеним. Заявник стверджує, що при поданні скарги про визнання дій державного виконавця неправомірними, які полягали у складенні ним довідки-розрахунку заборгованості по аліментам, пред`явлення додаткової вимоги про скасування такої довідки не є обов`язковим. Крім того, вважає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у справі № 369/6892/15-ц. Також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно залишав без руху його скаргу ухвалою від 07 серпня 2020 року, а відзив стягувача на скаргу йому не надсилався.

За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України)питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвали суду за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалами, якими закінчено розгляд справи.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами четвертою, тринадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувача протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених законом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 21 березня 2018 року № 855/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 849/31801 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», а саме пункту 4 розділу XVI «Особливості виконання рішень про стягнення аліментів» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Згідно із статтею 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою – підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

За змістом статті 449 ЦПК України скаргу на дії, рішення бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи та у  триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у ВДВС перебуває виконавче провадження № 55856163 із виконання виконавчого листа № 761/41386/17, виданого Шевченківським районним судом міста Києва, щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із 14 листопада 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем неодноразово складались довідки-розрахунки заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно довідки-розрахунку, складеної державним виконавцем, за період із 14 листопада 2017 року по 01 липня 2020 року, у ОСОБА_1 наявна заборгованість по сплаті аліментів у загальній сумі 77 005,13 грн.

01 березня 2018 року державним виконавцем, у межах виконавчого провадження № 55856163 складено довідку-розрахунок заборгованості по аліментам за період з 14 листопада 2017 року по 01 березня 2018 року, яка направлена сторонам виконавчого провадження.

10 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ВДВС із клопотанням, у якому просив провести перерахунок заборгованості по аліментам за період з 14 листопада 2017 року по 31 січня 2018 року з урахуванням податків і зборів, а також за листопад 2017 року.

Після цього, державним виконавцем неодноразово складались довідки-розрахунки заборгованості, які направлялись сторонам виконавчого провадження.

17 січня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ВДВС із клопотанням про проведення перерахунку заборгованості по аліментам за період із 01 січня 2018 року по 01 червня 2019 року.

07 липня 2020 року ОСОБА_4 звернувся до ВДВС із заявою у якій, просив розглянути його первісну заяву щодо перерахунку заборгованості по сплаті аліментів за 2018-2019 роки.

Згідно довідок № 2911-2184/20 від 21 липня 2020 року та № 2911-2185/20 від 21 липня 2020 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Шевченківській районній філії Київського міського центру зайнятості у період із 10 травня 2018 року по 27 травня 2019 року та з 10 липня 2019 року по 12 червня 2020 року.

Встановивши, що станом на 17 січня 2020 року ОСОБА_1 вже було відомо про наявність здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам за період із листопада 2017 року по 01 червня 2019 року, проте до суду зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця він звернувся лише у серпні 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 449 ЦПК України, не подавши при цьому клопотання про поновлення строку на звернення до суду із скаргою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення без розгляду скарги про визнання неправомірними дій державного виконавця в частині складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року включно.

Апеляційний суд встановив, що у період з 10 травня 2018 року по 27 травня 2019 року ОСОБА_1 не працював та перебував на обліку у Шевченківській районній філії Київського міського центру зайнятості. Матеріальну допомогу по безробіттю у зазначений період ОСОБА_1 не отримував.

Таким чином, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця складання довідки-розрахунку заборгованості по аліментам за період з 01 червня 2019 року по червень 2020 року включно, оскільки встановивши що платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, державний виконавець здійснив розрахунок заборгованості у відповідності до частини другої статті 195 СК України виходячи із середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, що викладені у справі № 369/6892/15-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 388389390394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 761/41386/17.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.