Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого – Кашпур О.В.,
суддів – Жука А.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами як суд касаційної інстанції адміністративну справу №260/5758/24
за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності,
за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глушка І.В., Запотічного І.І.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
– визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
2. 09 вересня 2024 року від ОСОБА_1 до суду першої інстанції через підсистему “Електронний суд” надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просила зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, до вирішення справи судом.
3. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивачка вказує, що вказане рішення порушує її право на працю, внаслідок чого вона протиправно та незаконно позбавлена можливості заробляти собі на життя, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, переживає матеріальні, побутові й особисті труднощі, змушена позичати кошти на життя, при цьому, відповідач своїми діями чинить перешкоди у можливості позивачки заробляти собі на життя працею, яку ОСОБА_1 вільно обирає або на яку вільно погоджується, внаслідок чого вона відчуває себе неповноцінною як особистість.
4. Також позивачка зазначає про те, що розгляд скарги ОСОБА_2 підлягав розгляду виключно Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури м. Києва, однак вказана скарга була перенаправлена до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яка її скерувала до відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області. У свою чергу, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області прийняла рішення від 23.11.2023 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яке було скасовано судом (справа №260/10589/23). Незважаючи на позицію судів, відповідач знову порушив дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 і повторно притягнув її до відповідальності рішенням від 28.08.2024, застосувавши дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України. Таким чином, її двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності нелегітимним органом за одне і теж саме порушення.
5. ОСОБА_1 вважає, що виключно шляхом задоволення заяви про забезпечення позову відновиться її порушене право на працю та на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї. Також відновиться право чисельних громадян України, які через незаконне позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю втратили можливість отримати якісну, ефективну, дієву професійну правничу допомогу за посередництвом обраного ними захисника.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
6. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 09 вересня 2024 року про забезпечення позову.
7. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із відсутності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення про позбавлення позивачки права на зайняття адвокатською діяльністю. Суд також уважав, що позивачкою не наведено мотивів, відповідно до яких відмова у зупиненні дії оскаржуваного рішення може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів. Також заявником не надано жодних документів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
8. Крім того суд першої інстанції зазначив про те, що у разі забезпечення позову шляхом, визначеним заявником, судом фактично буде ухвалено рішення щодо вирішення спору по суті наперед.
9. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
10. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року скасовано ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключення з Єдиного реєстру адвокатів України – до вирішення справи судом.
11. Постанова суду мотивована тим, що з огляду на обставини справи, наявність судових рішень в справі №260/10589/23 та оскарження в судовому порядку повторного рішення відповідача від 28.08.2024 про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, доводи заяви про забезпечення позову є обґрунтованими. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення від 28.08.2024 прийнято відповідачем стосовно ОСОБА_1 після оскарження в судовому порядку попереднього аналогічного рішення відповідача від 23.11.2023 (справа №260/10589/23).
12. Суд зазначив, що не вирішуючи наперед питання правомірності рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28.08.2024, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Закарпатської області, як суб`єкт владних повноважень, повинна з надзвичайною обережністю підходити до вирішення таких питань, які пов`язані із притягненням адвоката до дисциплінарної відповідальності та враховувати при цьому існуючу судову практику, щоб максимально мінімізувати можливі негативні наслідки своїх рішень.
13. Також суд апеляційної інстанції погодився з доводами позивачки та її представника про те, що як розгляд дисциплінарної справи, так і ймовірні негативні наслідки дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_1 впливають на реалізацію цією особою права на працю у вигляді здійснення нею адвокатської діяльності, а у випадку зупинення чи позбавлення права на зайняття такою діяльністю особа може бути позбавлена єдиного джерела існування.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
15. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, третя особа посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно вирішив справу, оскільки не врахував висновків Верховного Суду у подібних справах, які викладені у постановах від 24 травня 2023 року у справі №640/10883/22, від 03 серпня 2023 року у справі №600/2304/22-а, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, де вирішувалося питання зупинення дії рішення про притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності та безпідставно скасував законну ухвалу суду першої інстанції про відмову у вжитті заходів забезпечення позову. Отже, судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано статті 150 та 151 КАС України та порушено приписи частини п`ятої статті 242 КАС України. Касатор посилається на те, що оскільки аналогічним доводам, які наведені позивачкою, як підстави для забезпечення позову, вже було неодноразово надано оцінку Верховним Судом у справах щодо оскарження рішень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності, тому у даному випадку суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив заяву позивачки про забезпечення позову.
16. Також касатор посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові дійшов безпідставних висновків про очевидність ознак порушення прав, свобод та інтересів позивачки спірним рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, взявши до уваги не висновки Верховного Суду, що містяться у постанові від 08.10.2020 у справі №826/3443/18 (з приводу застосування приписів частини третьої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а поклав в основу мотивів оскаржуваної постанови протиправно встановлений Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.06.2024 (справа №260/10589/23) факт порушення територіальної підвідомчості здійснення дисциплінарного провадження стосовно позивача, робочим місцем якої відповідно до відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України є місто Київ.
17. Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.10.2024, прийнятій у справі №260/10589/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області, третя особа – Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, погодився з правовим висновком Верховного Суду в постанові від 08.10.2020 у справі №826/3443/18 щодо застосування під час скерування скарги на поведінку адвоката до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону частини 3 статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто, констатував правомірність скерування Головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області та, відповідно, правомірність розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Закарпатської області скарги ОСОБА_2 на поведінку адвоката ОСОБА_1., робочим місцем якої є місто Київ.
ІV. Позиція інших учасників справи
18. 04 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло заперечення ОСОБА_1 на прийняття касаційної скарги до розгляду, в якому позивачка вимагала відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24); у разі відмови уважати дане заперечення заявою про відвід.
19. 25 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №260/5758/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивоване тим, що відповідно до частини п`ятої статті 345 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
20. 26 грудня 2024 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24.
21. 07 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона вимагає з метою виконання завдань адміністративного судочинства України, які полягають у ефективному захисті її прав, свобод та інтересів від посягань з боку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області та інших нелегітимних органів адвокатського самоврядування, у встановленому законом порядку звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо перевірки положень частин першої, шостої статті 45 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” на відповідність до статей 1, 3, частин першої, другої статті 8, статті 21, частин першої, другої, третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, четвертої статті 36, частин першої, другої статті 43 Конституції України; Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в цілому на відповідність до частин першої, другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 75, частин другої, третьої статті 84 Конституції України. У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить зупинити провадження у справі №260/5758/24
22. 15 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” вдруге надійшло клопотання ОСОБА_1 про здійснення подання до Конституційного Суду України, в якому вона вимагає зупинити провадження у справі №260/5748/24 з метою виконання завдань адміністративного судочинства України, які полягають у ефективному захисті прав, свобод та інтересів адвоката ОСОБА_1. від посягань з боку Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області та інших нелегітимних органів адвокатського самоврядування, у встановленому законом порядку звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо перевірки підпункти 2.3.17 та 2.3.18 пункту 2.3 розділу 1 Регламенту Вищої кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури (затверджено рішенням Ради адвокатів України 04-05.07.2014 №78, із змінами і доповненнями) – на відповідність положенням статті 1, частинам першій другій статті 3, частині першій реченню першому частини третьої статті 8, частині першій статті 9, частині другій статті 19, статті 21, частині першій другій статті 22 Конституції України.
23. 15 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24.
24. 27 січня 2025 року до Верховного Суду надійшло від ОСОБА_1 повідомлення про привласнення владних повноважень.
25. 29 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона вимагає: 1) врахувати під час розгляду справи, надати вмотивовану і обґрунтовану оцінку в судовому рішенні викладених обставин, а також, надати оцінку в мотивувальній частині рішенні суду: що юридична особа Закарпатська обласна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури із зміненою назвою на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області код ЄДРПОУ 37784267, ніколи не створювалась у встановленому законом порядку, була зареєстрована на підставі підроблених документів про її утворення, що тягне за собою припинення юридичної особи у судовому порядку, ігноруючи пряму встановлену законом заборону під личиною органу адвокатського самоврядування здійснює незаконну діяльність, здійснила незаконні дисциплінарні провадження відносно безпосередньо адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 229 від 16.11.2011 року) та інших адвокатів України, незаконно порушує дисциплінарні провадження та притягує до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_1 та інших адвокатів України, незаконно позбавляє адвоката ОСОБА_1. та інших адвокатів України права на заняття адвокатською діяльністю; 2) винести окрему ухвалу, якою повідомити Міністерство юстиції України про порушення закону особою, яка здійснювала державну реєстрацію Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області ЄДРПОУ 37784267 та повідомити про необхідність припинення юридичної особи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області ЄДРПОУ 37784267 з підстав, передбачених абзацем 1 ч.1 ст.55 Господарського кодексу України.
26. 31 січня 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому вона вимагає: визнати об`єктивною та поважною причину пропуску позивачем адвокатом ОСОБА_1. строку подання до суду доказів у вигляді листа від 30.01.2025 за №319д9/11-2025/24838 народного депутата України Камельчука Ю.О. та Парламентського дослідження Дослідницької служби Верховної Ради України від 30.01.2025 за № 22/17-2025/24304, докази направлення – невідповідності і суперечності Рішення Ради адвокатів України № 69 від 21.09.2020 – вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутності законних повноважень у КДКА Закарпатської області на розгляд дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_1.; приєднати докази до електронних матеріалів судової справи; врахувати викладену правову позицію Дослідницької служби Верховної Ради України; надати правову оцінку та врахувати докази під час розгляду справи; 2)Розгляд клопотання здійснювати у судовому засіданні за участі сторін: ухвалити судове рішення про участь позивача ОСОБА_1 та представника позивача Карповича Андрія Петровича в усіх судових засіданнях в судовій справі ЄУН 260/5758/24 щодо розгляду заяви про відвід, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів через зареєстровані ОСОБА_1. та Карповича А.П. електронні кабінети в ЕСІТС у підсистемі «Відеоконференцзв`язок» (ВКЗ), та повідомляти про дату і час судового засідання не менше чим за три дні до кожного судового засідання у справі; 3)Забезпечити трансляцію судових засідань у справі ЄУН 260/5758/24 технічними засобами Касаційного адміністративного суду Верховного Суду до мережі Інтернет на YouTube канал «Судова влада України».
27. 06 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Жука А.В. від участі у розгляді справи №260/5758/24.
28. 10 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі головуючого судді (судді – доповідача) Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Соколова В.М. від участі у розгляді справи №260/5758/24 втретє.
29. 12 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про технічну помилку (описку).
30. 13 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Жука Андрія Володимировича від участі у розгляді справи №260/5758/24.
31. 13 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про повернення без розгляду паперової касаційної скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24).
32. 17 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи №260/5758/24.
33. 17 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи №260/5758/24.
34. 17 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшло клопотання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним.
35. 17 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича, у якій він просить подану ним заяву про відвід, зареєстровану судом 17 лютого 2025 року о 10:35 год залишити без розгляду, оскільки зазначена заява про відвід має відношення до справи №260/5758/24 та була помилково направлена у справу №260/4927/27.
36. 17 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №260/5758/24.
37. 18 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла відповідь на клопотання ОСОБА_1 , в якій вона вимагає прийняти до розгляду та врахувати Парламентське дослідження Дослідницької служби Верховної Ради України щодо актуальних проблем правових засад організації і діяльності адвокатури в Україні та адвокатського самоврядування, гарантованого державою 30.01.2025 за № 22/17-2025/24304 в якості доказів, поданих із клопотанням від 31.01.2025 (зареєстровано судом 31.01.2025 за вхідним № 334133) та відмовити у задоволенні касаційної скарги ВКДКА щодо повторного притягнення адвоката ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності.
38. 24 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від розгляду справи №260/5758/24.
39. 20 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему “Електронний суд” вшосте надійшла заява ОСОБА_1. про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
40. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Соколова В.М., від 23 грудня 2024 року касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5728/24 (провадження №К/990/46191/24) залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
41. Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24 визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24.
42. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24).
43. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року вимогу ОСОБА_1 , яка викладена у запереченні на прийняття до розгляду касаційної скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) у частині “У разі відмови, вважати дане заперечення заявою про відвід” повернуто заявнику без розгляду.
44. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року клопотання ОСОБА_1 від 07 січня 2025 року про зупинення провадження у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) залишено без задоволення.
45. Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24.
46. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року клопотання ОСОБА_1 від 07 січня 2025 року про зупинення провадження у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) залишено без задоволення.
47. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2025 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №260/5758/24, зазначивши правильно дату клопотання ОСОБА_1 “від 15 січня 2025 року” замість “від 07 січня 2025 року”.
48. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Жука А.В. від розгляду справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Жука А.В. від розгляду справи №260/5758/24.
49. Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Кашпур О.В., Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24.
50. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича від 13 лютого 2025 року про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Жука Андрія Володимировича від участі у розгляді справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича від 13 лютого 2025 року про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Жука Андрія Володимировича від участі у розгляді справи №260/5758/24.
51. Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про залишення без розгляду заяви про відвід; заяви представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича від 17 лютого 2025 року про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) визнано необґрунтованими та передано їх на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяв представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича від 17 лютого 2025 року про відвід судді Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Кашпур Ольги Валеріївни від участі у розгляді справи №260/5758/24.
52. Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) визнано необґрунтованою та передано її на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу. Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур Ольги Валеріївни, суддів Жука Андрія Володимировича, Соколова Володимира Миколайовича від участі у розгляді справи №260/5758/24.
53. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) повернуто заявнику без розгляду.
54. Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 – Карповича Андрія Петровича про повернення без розгляду касаційної скарги Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) повернуто заявнику без розгляду.
55. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2025 року визнано подану 20 березня 2025 року ОСОБА_1 заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів Жука А.В., Соколова В.М. від розгляду справи №260/5758/24 (провадження №К/990/46191/24) зловживанням процесуальними правами та залишено без розгляду.
56. Підставою для відкриття касаційного провадження є оскарження судового рішення, зазначеного у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 150, 151 та частини п`ятої статті 242 КАС України.
57. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні за її участі; відмовлено в задоволенні клопотань ОСОБА_1 та її представника про трансляцію судових засідань у справі №260/4927/24 технічними засобами Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у мережі Інтернет на YouTube каналі “Судова влада України”; про здійснення розгляду справи виключно за участю сторін, за участю позивачки та її представника в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів; клопотання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним повернуто без розгляду; справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на 14 травня 2025 року.
VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
58. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
59. Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
60. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
61. Згідно з частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
62. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
63. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
64. У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
65. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
66. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
67. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
68. У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.
69. Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №1840/3517/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 20.04.2021 у справі №640/17351/19, від 20.05.2021 у справі №640/29749/20 та від 11.01.2022 у справі №640/18852/21, від 24.05.2023 у справі №640/10883/22, від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.
70. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
71. У постановах від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, від 20.05.2020 у справі №640/11330/19, від 13.10.2021 у справі №640/9082/21 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
72. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
73. Водночас в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
74. При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
75. Крім того вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
76. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивачка визначила вжиття таких заходів шляхом зупинення дії рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
77. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовує порушенням її права на працю, а також прав чисельних громадян України, які через незаконне позбавлення адвоката ОСОБА_1 права на заняття адвокатською діяльністю втратили можливість отримати якісну професійну правничу допомогу.
78. Суд апеляційної інстанції погодився із твердженням позивачки про те, що ймовірні негативні наслідки дисциплінарного провадження щодо адвоката ОСОБА_1 впливають на реалізацію цією особою права на працю у вигляді здійснення нею адвокатської діяльності, а у випадку зупинення чи позбавлення права на зайняття такою діяльністю особа може бути позбавлена єдиного джерела існування. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення може призвести до порушення її прав на працю, суттєво вплинути на майнове становище та ділову репутацію, що істотно ускладнить або навіть унеможливить здійснення ефективного захисту та поновлення її прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними. Зупинення адвокатської діяльності позивачки є втручанням в її конвенційні права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в частині права на працю. Таке втручання може бути обґрунтованим виключно у разі його правомірності, тобто після надання судом оцінки правомірності оскаржуваних рішень.
79. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
80. Водночас сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
81. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
82. За таких обставин та правового регулювання зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для позивача. Позивач у межах цієї справи навела лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано. При цьому, дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу.
83. Стосовно посилання суду апеляційної інстанції на те, що наявність факту застосування до позивачки дисциплінарного стягнення впливає на її ділову репутацію, то Верховний Суд зауважує, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов`язки особи, тим більше якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката.
84. Водночас, такі обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
85. Помилковими є також висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості аргументу позивачки, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у її право на працю, оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.
86. При цьому, Верховний Суд зазначає, що забезпечення позову у такий спосіб призводить до продовження діяльності позивачки як адвоката на противагу рішенню відповідача, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
87. Суд також звертає увагу, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Надання правової оцінки оскаржуваному рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб фактично призводить до вирішення спору по суті.
88. Також у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, забезпечуючи позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28 серпня 2024 року, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України до набрання рішенням законної сили у цій справі, виходив з наявності судових рішень у справі №260/10589/23, якими встановлено помилковість розгляду дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 відповідачем Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Закарпатської області.
89. Так, судом апеляційної інстанції установлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №260/10589/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024, позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними та скасовані рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 02.11.2023 про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 ; рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 23.11.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ; зобов`язано Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Закарпатської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_2 , яка надійшла супровідним листом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №1811 від 18.10.2023 з врахуванням правової оцінки, наданої судом в рішенні.
90. У вказаній справі судом апеляційної інстанції було вказано про те, що відповідач, порушивши процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності та розгляд дисциплінарної справи (здійснив дисциплінарне провадження з порушенням підвідомчості, визначеної частиною третьою статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не надіслав позивачу скаргу, рішення про порушення дисциплінарної справи, довідку члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складену за результатами перевірки, завчасно не повідомив позивача про місце, день і час засідання), допустився грубого порушення принципу правової (справедливої) процедури, позбавив позивача права на захист.
91. Отже, суд апеляційної інстанції констатував помилковість розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Закарпатської області дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .
92. Предметом оскарження у розглядуваній справі є рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 28.08.2024, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, за наслідками повторного розгляду скарги ОСОБА_2 .
93. Апеляційний суд у цій справі звернув увагу на ті обставини, що Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Закарпатській області повторно порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 після скасування судом аналогічного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області з підстав порушення підвідомчості розгляду дисциплінарного провадження (справа №260/10589/23).
94. Верховний Суд уважає, що посилаючись на висновки судів у справі №260/10589/23, як на підставу для задоволення заяви позивачки про забезпечення позову у цій справі, суд апеляційної інстанції фактично висловив правову позицію суду щодо правомірності оскаржуваного рішення у цій справі наперед.
95. Верховний Суд вказує на те, що наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваного рішення, у цьому випадку, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
96. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність” порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
97. Крім того, саме існування очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії такого рішення, оскільки дана ознака є лише передумовою для такого забезпечення та повинна прийматись судом до уваги із врахуванням іншої підстави забезпечення позову – невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
98. У цій справі відсутні обставин, які надають підстави стверджувати, що оскаржуване рішення відповідача явно суперечить вимогам закону та порушує права або інтереси позивачки, і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
99. Водночас Верховний Суд зазначає, що висновки Закарпатського окружного адміністративного суду та Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладені у судових рішеннях у справі №260/10589/23, щодо відсутності повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області на здійснення дисциплінарного провадження відносно позивачки, на які посилався суд апеляційної інстанції у цій справі, задовольняючи заяву про забезпечення позову, були змінені постановою Верховного Суду від 17.10.2024 на протилежні.
100. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки суду апеляційної інстанції.
101. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених статтею 150 КАС України, отже, подана заява ОСОБА_1 є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
102. Стосовно наданих позивачем до суду касаційної інстанції доказів разом із повідомленням (про привласнення владних повноважень) від 27.01.2025, клопотаннями від 29.01.2025, від 31.01.2025, заявою (відповідь на клопотання) від 18.02.2025, Верховний Суд зазначає наступне.
103. Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, є судом права та позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази; Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
104. Також Верховний Суд звертає увагу на те, що питання наявності / відсутності повноважень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та правомірність їх утворення не є предметом касаційного розгляду в межах перегляду судових рішень, прийнятих за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.
105. Ураховуючи наведене та приписи частини першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи та докази, заявлені позивачем до суду касаційної інстанції з цих питань, не беруться до уваги судом та відхиляються.
106. Вирішуючи клопотання позивачки про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми і необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики Верховний Суд виходить з наступного.
107. Згідно з частиною п`ятою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
108. Частинами першою та другою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи; питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.
109. За змістом наведених норм права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їхнього предмету правового регулювання, оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
110. Проаналізувавши зазначені у клопотанні підстави, якими обґрунтована необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми, адже такі правовідносини врегульовано нормами права, що в повній мірі дозволяють вирішити заяву про забезпечення позову.
111. Також Верховний Суд наголошує, що частиною п`ятою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду, а не обов`язок стосовно передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
112. Отож Верховний Суд не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
113. Щодо клопотань ОСОБА_1 від 07.01.2025, від 15.01.2025 про здійснення подання до Конституційного Суду України, Верховний Суд зазначає таке.
114. Відповідно до частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
115. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
116. У клопотаннях про здійснення подання до Конституційного Суду України, позивачка просить звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо перевірки:
– положень частин першої, шостої статті 45 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” на відповідність до статей 1, 3, частин першої, другої статті 8, статті 21, частин першої, другої, третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, четвертої статті 36, частин першої, другої статті 43 Конституції України; Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” в цілому на відповідність до частин першої, другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 75, частин другої, третьої статті 84 Конституції України;
– підпункти 2.3.17 та 2.3.18 пункту 2.3 розділу 1 Регламенту Вищої кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури (затверджено рішенням РАУ 04-05.07.2014 №78, із змінами і доповненнями) – на відповідність положенням статті 1, частинам першій другій статті 3, частині першій реченню першому частини третьої статті 8, частині першій статті 9, частині другій статті 19, статті 21, частині першій другій статті 22 Конституції України.
117. З огляду на те, що Верховний Суд у цій постанові не застосовував наведені позивачкою у вказаних клопотаннях приписи статей Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та Регламенту Вищої кваліфікаційно – дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України 04-05.07.2014 №78, та відповідно не вирішував питання про їх відповідність Конституції України, тому відсутні підстави, передбачені частиною четвертою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення колегією суддів питання про звернення до Верховного Суду, як суб`єкта звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, щодо перевірки нормативно-правових актів на відповідність Конституції України, про які просить позивач у клопотаннях про здійснення подання до Конституційного Суду України від 07.01.2025 та від 15.01.2025.
118. Ураховуючи наведене, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції встановив, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону.
119. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
120. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України уважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури задовольнити.
2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року в справі №260/5758/24 скасувати.
3. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року в справі №260/5758/24 залишити в силі.
4. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду.
5. Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про здійснення подання до Конституційного Суду України.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
В.М. Соколов
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.