Про надання правничої допомоги у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством розповіла заслужений юрист України, адвокат, доктор юридичних наук, професор, член НКР при ВС, член Ради комітету з питань кримінального права та процесу НААУ Ірина Гловюк під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів Тернопільської області, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками надання правничої допомоги у провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством, а саме:
- 1. Розуміння домашнього насильства. Домашнє насильство та конфлікт.
- 2. Підходи, орієнтовані на постраждалих.
- 3. Стаття 126-1 КК України: судове тлумачення.
- 4. Доказування за ст. 126-1 КК України.
- 5. Застосування обмежувальних заходів за КПК України.
- 6. Застосування обмежувальних заходів за КК України.
У рамках характеристики провадженнь щодо кримінальних правопорушень, пов’язаних з домашнім насильством акцентовано на наступному:
1. Розуміння домашнього насильства. Домашнє насильство та конфлікт
Нормативно-правове регулювання:
- Домашнє насильство визначається відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» як дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, що відбуваються в сім’ї, між родичами, колишнім або теперішнім подружжям, або іншими особами, які проживають чи проживали однією сім’єю, незалежно від реєстрації шлюбу.
- Стамбульська конвенція (Ратифікована Україною у 2022 р.) визначає домашнє насильство як усі акти фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства, що відбуваються в межах сім’ї або побуту, між колишніми чи теперішніми партнерами, незалежно від того, чи проживають вони разом.
- Директива (ЄС) 2024/1385 від 14.05.2024 також дає визначення домашнього насильства як дій, що здійснюються між близькими особами або в межах спільного проживання, незалежно від юридичних зв’язків.
Розмежування понять «домашнє насильство» і «конфлікт»
Лектор підкреслює, що домашнє насильство ≠ сімейний конфлікт.
Конфлікт передбачає рівність сторін, взаємність претензій і можливість досягнення компромісу.
Домашнє насильство, навпаки, характеризується:
- Асиметрією сил між кривдником і потерпілою особою;
- Системністю дій, а не одноразовим епізодом;
- Контролем і домінуванням, а не суперечкою;
- Наслідками у вигляді страждань, приниження та шкоди (психологічної, фізичної, економічної).
Цей підхід підтверджено у посібнику «Забезпечення надання правових послуг особам, постраждалим від домашнього насильства» (Київ, 2023).
Судова практика:
- Справа №109395413 – Верховний Суд зазначив, що конфліктна ситуація не дорівнює факту насильства. Важливо оцінювати контекст, системність, інтенсивність дій і їх вплив на потерпілу особу.
- Справа №106456111 (ВС, 2023) – суд визнав економічним насильством дії сина, який, використовуючи право власності, відключав матері електро- і теплопостачання, спричинивши шкоду її здоров’ю. Верховний Суд зазначив, що цивільно-правова суперечка не виключає кваліфікації як насильства, якщо є ознаки зловживання владою в сімейних відносинах.
2. Підходи, орієнтовані на постраждалих
Підхід, орієнтований на постраждалих, ставить у центр уваги особу, яка зазнала насильства, її гідність, безпеку, потреби і право на повагу.
Основні принципи:
- повага до гідності постраждалої;
- недопущення повторної травматизації;
- забезпечення безпеки та конфіденційності;
- врахування гендерних особливостей;
- співпраця лише за згодою постраждалої.
Міжнародні стандарти:
- Директива 2012/29/EU (ЄС) встановлює мінімальні стандарти щодо прав, підтримки і захисту жертв злочинів.
Жертви мають право:
- на повагу, безпеку і захист приватності;
- на інформацію про свої права;
- на психологічну і юридичну допомогу;
- на участь у процесі без ризику повторного насильства.
Постанова КМУ №658 від 22.08.2018 р. визначає Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання насильству. Також підкреслюється принцип «Не нашкодь» та обов’язковість інформованої згоди потерпілої на будь-які дії з її даними.
У практиці БПД та поліції застосовується індивідуальна оцінка ризиків (справа №107990900), участь психологів, соціальних служб, можливість допиту за відеоконференцією, участь представника тієї ж статі.
3. Стаття 126-1 КК України: судове тлумачення
Ст. 126-1 КК України: «Умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних чи близьких відносинах, що призводить до страждань або погіршення якості життя потерпілої».
Тлумачення понять:
- Систематичність – три і більше епізоди насильства (справа №583/3295/19).
- Дії можуть бути різних видів (психологічні, економічні, фізичні), якщо вони мають єдиний шаблон контролю.
- Перші два епізоди можуть бути адміністративними (ст. 173-2 КУпАП) або документально не зафіксованими, якщо доведено фактичне повторення.
Судова практика:
- Справа №109395413 (ВС) – насильство є триваючим діянням, що охоплює повторювані прояви поведінки.
- Справа №95213443 (ВС) – суд помилково застосував “non bis in idem”, не врахувавши, що попередній епізод не був предметом адмінсправи.
- Справа №663/3390/19 – повторне притягнення можливе лише за нові епізоди, не розглянуті раніше.
- Справа №105301745 – систематичність може охоплювати комбінацію різних форм насильства.
4. Доказування за ст. 126-1 КК України
Доказами можуть бути:
- показання потерпілої, сусідів, родичів, соціальних працівників;
- постанови за ст. 173-2 КУпАП;
- протоколи огляду місця події, фото- і відеофіксація;
- висновки судово-психологічних експертиз;
- повідомлення поліції про виклики;
- акти реагування органів соцзахисту.
Судова практика:
- Справа №106456111 (ВС) – електро- та тепловідключення матері її сином визнано економічним насильством.
- Справа №105301745 (ВС) – доведення систематичності можливо різними джерелами доказів, навіть без попередніх постанов.
- Справа №107990900 – суд визнав показання психолога та працівника центру БПД належними доказами страждань потерпілої.
5. Застосування обмежувальних заходів за КПК України
Згідно з КПК України (ст. 91-1, 194, 315):
Суд або слідчий суддя може застосовувати тимчасові обмежувальні заходи у провадженнях щодо домашнього насильства:
- заборона наближатися чи спілкуватися з потерпілою;
- обов’язок залишити місце проживання;
- проходження програми для кривдників;
- тимчасова заборона користування зброєю.
Практика застосування:
- Суд має оцінювати ризики продовження насильства, у тому числі ризик летальності (слайд 26).
- Застосування можливе на будь-якій стадії провадження, у тому числі на досудовому етапі.
- Рішення ухвалюються з урахуванням Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Проблеми:
- Правова природа та несамостійний характер;
- Формулювання «злочин»;
- Застосування не є поширеним;
- Часто застосовуються додаткові обов’язки за ч. 5 ст. 194 КПК;
- Відсутність обґрунтування відстані при забороні наближення.
Поради: у клопотанні окремо обґрунтовується:
- кваліфікація як кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
- в чому полягає інтерес клієнта для застосування обмежувальних заходів;
- який захід (заходи) слід застосувати, і з яких міркувань (міркування уточнюються окремо по кожному);
- строк застосування, і з яких міркувань;
- аргумент, що застосування обмежувальних заходівможливоі за відсутності додаткових обов’язків, передбаченихч. 5 ст. 194 КПК України.
6. Застосування обмежувальних заходів за КК України
Ст. 91-1 КК України: Суд може застосовувати обмежувальні заходи при засудженні особи:
- за злочини, передбачені ст. 126-1,
- або будь-які інші злочини, якщо обставини обтяжують покарання (п. 6, 6-1 ст. 67 КК).
Види обмежувальних заходів:
- заборона наближатись до потерпілої;
- заборона контакту;
- обов’язок пройти програму для кривдників;
- обмеження у праві користування зброєю.
Проблеми:
- є вироки, де мотивування обрання обмежувального заходу та способу його виконання – відсутні;
- у мотивувальній частині вироку просто констатується потреба застосування обмежувальних заходів або вказується: суд вважає за доцільне;
- згадка в угодах про примирення (при тому, що обмежувальні заходи не є покаранням, а за ст. 471 КПК України, угода про примирення має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням);
- питання можливості застосування судом за власної ініціативи.
Судова практика:
Незастосування обмежувальних заходів, спрямованих на зміну з поведінки кривдника, є порушенням прав потерпілої від злочину, пов’язаного домашнім насильством, та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (постанова ККС ВС від 05.12.2024 у справі 185/2010/24).
Аргументи застосування обмежувальних заходів у вироках:
- позиція потерпілої;
- виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень;
- пропорційність цих заходів;
- обґрунтованість тривалістю поведінки кривдника;
- обґрунтованість потребою зміни насильницької поведінки кривдника.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.