Вища рада правосуддя надала відповідь на інформаційний запит «Адвокат Пост» щодо публічної заяви голови ВРП Григорія Усика, оприлюдненої на офіційному сайті ВРП 26 листопада 2025 року. У цій публікації, зокрема, стверджувалося, що у складі ВРП немає представників від з’їзду адвокатів, а «адвокатська спільнота відмовляється» подавати кандидатури та проводити з’їзд під час воєнного стану. Саме підтвердження (або спростування) цієї тези й стало предметом запиту редакції.
Однак отримана відповідь Вищої ради правосуддя фактично зводиться до двох документів дворічної давнини і ключового формулювання: «інших запитуваних відомостей не створено». І саме це породжує головне питання: якщо ВРП не має документів, які підтверджують «відмову адвокатури», то на чому ґрунтувалася настільки категорична публічна заява очільника конституційного органу?
Що саме запитувала редакція
У запиті «Адвокат Пост» прямо просив надати офіційні документи, які підтверджують факт відмови органів адвокатського самоврядування від подання кандидатур / проведення з’їзду, всю офіційну комунікацію між Визою радою правосуддя та органами адвокатського самоврядування щодо скликання з’їзду і подання кандидатур (дати, зміст, копії документів) та інформацію про ініціативи ВРП, спрямовані на врегулювання ситуації.
Тобто редакція просила не оцінки й не «позицію», а документальне підтвердження публічного твердження про «відмову».
Що відповіла Вища рада правосуддя
У відповіді (лист від 12 грудня 2025 року) ВРП послалася на загальні норми Закону «Про доступ до публічної інформації» й наголосила, що розпорядник надає лише вже створену інформацію, повідомила, що в її системі діловодства зафіксовано: лист ВРП від 18.09.2023 №8024/0/9-23 до Ради адвокатів України про наявність двох вакантних посад членів ВРП, які мають бути обрані з’їздом адвокатів; відповідь голови НААУ/РАУ Лідії Ізовітової від 22.09.2023 №1656/0/2-23, якою повідомлено про прийняте рішення «Про скликання Шостого з’їзду адвокатів України» із додатковою умовою: після припинення або скасування воєнного стану секретаріат ВРП буде повідомлено про дату, час і місце проведення з’їзду. і ключове: «Надаємо копії вказаних листів, окрім інших запитуваних Вами відомостей, оскільки їх не створено та не відображено…».
Проблема №1: у відповіді немає документів про «відмову» — натомість є документ про «скликання»
Найбільш показове: Вища рада правосуддя не надала жодного документа, який би підтверджував «відмову» адвокатури від проведення з’їзду чи подання кандидатур — хоча саме це було прямо запитано (п.1). Натомість ВРП наводить лист НААУ/РАУ, який за змістом виглядає не як «відмова», а як рішення про скликання з’їзду з відкладеною датою (після завершення воєнного стану).
У публічній комунікації різниця між «відмовляється» і «переносить до припинення воєнного стану» — принципова. Бо перше звучить як саботаж, друге — як інша правова/організаційна позиція (з якою можна сперечатися, але вона не тотожна «відмові»).
Проблема №2: «інших відомостей не створено» — але тоді звідки категоричний висновок?
Вища рада правосуддя фактично визнає: інших документів, які редакція просила (вся комунікація, пропозиції ВРП щодо виходу із ситуації), у їхньому володінні «не створено» або «не відображено».
Це породжує логічну дилему – або Вища рада правосуддя справді не має документальної бази, яка підтверджує публічну тезу про «відмову» — і тоді виникає питання до якості та коректності самої заяви голови ВРП, або така база існує, але її не надали — і тоді виникає питання вже до повноти відповіді на запит.
В обох випадках для інституції рівня Вищої ради правосуддя це виглядає як інформаційний ризик: суспільство отримує або неповну картину, або суперечність між публічною риторикою та документами.
Проблема №3: відсутня інформація про кроки ВРП для врегулювання ситуації
Третій блок запиту стосувався того, чи пропонувала ВРП будь-які ініціативи для вирішення питання вакантних місць — адже заповнення складу ВРП є елементом стабільності судового врядування. Відповідь фактично зводиться до формули «не створено» (тобто — не надаємо). І це можна читати двояко – або ініціатив справді не було (що саме по собі питання до управлінської якості процесу), або вони були, але не задокументовані/не відображені у спосіб, який дозволяє їх надати (що теж проблема — уже процедурна).
Що це означає для читача і для самої ВРП
Публічна позиція голови Вищої ради правосуддя Григорія Усика має вагу не як «думка», а як сигнал суспільству, міжнародним партнерам і правничій спільноті. Коли в публічному повідомленні використовується формула «адвокатура відмовляється», а потім на запит про підтвердження надається документ, що радше описує відкладення з’їзду до завершення воєнного стану, — така комунікація потребує уточнення.
Особливо якщо Вища рада правоуддя визнає, що «інших запитуваних відомостей не створено».
У підсумку відповідь конституційного органу не знімає питання, з якого все почалося: чи коректно було в офіційному повідомленні Вищої ради правосуддя вживати категоричний вислів про «відмову», якщо документальна база, надана самим органом, не демонструє прямої «відмови» у запитуваному редакцією значенні.
Які наступні кроки логічні
Після такої відповіді редакція має підстави звернутися повторно — уже з конкретизацією:
- які саме дані/документи покладені в основу фрази голови ВРП про «відмову» (якщо це не листи 18–22.09.2023);
- чи фіксувала ВРП будь-які інші контакти/переговори/наради з органами адвокатського самоврядування з цього питання (і де вони відображені);
- чи вважає ВРП за необхідне публічно уточнити формулювання, щоб не підміняти «позицію щодо строків з’їзду» терміном «відмова».
Бо поки що документально підтвердженим виглядає лише одне: Вища рада правосуддя звернулася до Ради адвокатів України щодо заповнення вакантних посад членів ВРП, а НААУ/РАУ повідомила про рішення щодо скликання з’їзду після завершення воєнного стану.
І це — суттєво відрізняється від заголовної тези про «відмову», яка прозвучала в офіційній комунікації.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.