24 листопада 2020року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17травня 2016року у справі No816/4839/15 (провадження No К/9901/28502/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове об’єднання «Цукровик Полтавщини» до Миргородської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган провів перевірку платника податків, за результатами якої було встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо заниження доходів від невизначення платником податків операційної курсової різниці. Указані висновки було зроблено на підставі того, що платник податків придбавав валюту для здійснення зовнішньоекономічних операцій, яка в низці випадків витрачалася (перераховувалася за межі митного кордону України) не в день її придбання, але не було не надано на пропозицію контролюючого органу підтвердження включення до складу доходів/витрат на звітний рік доходів і витрат від курсових різниць валюти за час її знаходження на рахунку платника. Платник податків не погодився з установленими порушеннями та зазначив, що отриманий дохід від визначення курсових різниць знайшов своє відображення в бухгалтерському обліку, а також у декларації з податку на прибуток.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 04лютого 2016 року відмовив у задоволенні адміністративного позову. Суд попередньої інстанції дійшов висновку, що платник податків не надав доказів включення до складу доходів/витрат за 2014рік доходів і витрат від курсових різниць валюти за час її знаходження на рахунку платника.
Харківський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення першої інстанції та прийняв нове, яким задовольнив адміністративний позов. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи, зокрема, регістрами бухгалтерського обліку та бухгалтерськими довідками підтверджується, що курсові різниці від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, визначалися платником податків на дату здійснення господарської операції, а доходи та витрати від курсових різниць за час знаходження валюти на рахунку платника включалися до складу доходів та витрат за 2014рік.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею балансу відповідно до облікової політики.
Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Платник податків може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, установленого на кінець цього дня.
Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 24 листопада 2020 року у справі No816/4839/15 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93541390