15 липня 2021 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав
громадян Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу
приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри
Леонідівни на рішення Львівського окружного адміністративного суду
від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного
адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі No380/9335/20 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Постановою приватного виконавця від 01 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження No62917530 з примусового виконання виконавчого напису від 14 серпня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом. Боржником у цьому
провадженні є позивач, який заявив, що виконавче провадження відкрито з порушенням статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема,
виконавче провадження відкрито не за місцем його проживання, перебування або знаходженням майна. Позивач також зазначив, що виконавчим округом
приватного виконавця є місто Київ, тоді як він зареєстрований та тимчасово
проживає за межами міста Києва, у нього відсутнє майно на території міста Києва. Зазначений спір став підставою звернення до суду.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позовні вимоги задовольнив. Суди дійшли висновку, що за відсутності доказів проживання та наявності майна у позивача як боржника у виконавчому провадженні у місті Києві, тобто у виконавчому окрузі, на території якого здійснює діяльність відповідач, у відповідача не було правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У цій справі спірним є тлумачення положень статті 24 Закону України «Про
виконавче провадження» в контексті визначення місця проживання боржника, а також питання наявності у приватного виконавця обов`язку перевіряти перед
відкриттям виконавчого провадження відомості у виконавчому документі
стосовно місця проживання боржника.
Верховний Суд звертає увагу на те, що у чинному законодавстві відсутні вимоги щодо здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації
боржника, натомість Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання,
перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (частина
перша статті 24). Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні» пов’язує місце проживання особи із зареєстрованим місцем проживання. У будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 згаданого
Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов’язані з місцем її проживання.
Отже, законодавець, оперуючи поняттям «місце проживання особи», передбачає, що таке місце проживання має бути особою зареєстровано і суб’єкти владних повноважень зобов’язані враховувати таку інформацію при здійсненні ними владно-управлінських функцій.
При цьому Верховний Суд вказав, що частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов’язує місце виконання рішення приватним
виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника – фізичної
особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад,
закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, Верховний Суд виходить з того, що таке місце
проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути
повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з’ясування обставин, оскільки просте
зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону України «Про
свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Також судова палата дійшла висновку про те, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.
Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов’язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципу верховенства права та інших принципів. В іншому випадку, нез’ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення його прав.
Таким чином, саме лише зазначення місця проживання, яке не має жодного
взаємозв’язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа до виконання приватним виконавцем,
територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначене за цією адресою. Визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов’язує
місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
Відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі, до якого належить
зареєстрована адреса місця проживання боржника, відповідатиме принципу
юридичної визначеності, вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС
України та вимогам статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Детальніше із текстом постанови Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі No 380/9335/20 можна ознайомитись за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98367890.