6 березня 2019 року КЦС ВС розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди й у постанові зазначив таке.
Право на власне тлумачення обставин справи є виявом реалізації конституційного права на свободу думки, свободу слова та вільне вираження своїх поглядів та переконань.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням,чи оціночним судженням.
У справі, що переглядалася, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив із того, що інформація, поширена відповідачем, а саме: «…про факт завдання тілесних ушкоджень моїй доньці, ОСОБА_3 … учителем початкових класів … ОСОБА_1», є недостовірною, не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. А тому, з метою забезпечення балансу між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, з іншого боку, суд дійшов висновку, що зазначена вище інформація є недостовірною та підлягає спростуванню у спосіб, яким вона була поширена.
Апеляційний суд, скасовуючи зазначене рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недостовірними й такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, відомостей (тверджень), що поширені ОСОБА_2 у громадських місцях, на батьківських зборах, у засобах масової інформації, та зобов’язання спростувати відомості, зазначив, що висловлювання, зроблені ОСОБА_2 на батьківських зборах, є суб’єктивним баченням ним (оцінкою) обставин, за яких стався нещасний випадок із дитиною відповідача, та власною оцінкою дій вчителя – ОСОБА_1.
КЦС ВС погодився з позицією апеляційного суду, що завдання дитині тілесних ушкоджень мало місце під час навчального процесу, подія викликала суспільний інтерес. На батьківських зборах обговорювався саме факт, щодо якого ОСОБА_2 і висловлював своє бачення обставин та причин цього випадку, своє ставлення до нього та до винних осіб. Висловлювання відповідача у справі взяті з контексту його виступів та теми загальних зборів – обговорення нещасного випадку, який стався з дитиною, а тому на відповідача не може бути покладена цивільно-правова відповідальність за допущені висловлювання критики щодо позивача у справі на батьківських зборах. Указані висловлювання не носять характеру образ (хоча і висловлені в агресивній формі), а є критичними стосовно причетної до цієї обставини людини – позивачки у справі – та є вираженням поглядів відповідача на вказані події.
З текстом постанови Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі No 545/3721/15-ц (провадження No 61-14641св18) можна ознайомитися за посиланням – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80751411.