09 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа – ОСОБА_2, про зняття арешту та виключення запису про арешт майна.
Судами установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу, який було вчинено у 1998 році, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1.
У 2000 році державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого в лютому 2000 року районним судом, про конфіскацію майна, що належить на праві власності ОСОБА_3, винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження. Постановою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Жовтневого місцевого суду м. Києва від 09 серпня 2001 року в справі № 2-1414/01 за позовом ОСОБА_1 до Податкової інспекції в Жовтневому районі м. Києва, ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи: відділ Державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції в м. Києві, Спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст» Міністерства юстиції України, звільнено з-під арешту 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 помер у 2019 році.
У жовтні 2004 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна зареєстровано обтяження, а саме арешт на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно з відповіддю відділу державної виконавчої служби від 12 серпня 2021 року виконавче провадження, відповідно до якого внесено запис про арешт в автоматизованій системі виконавчих проваджень, відсутнє. Зазначене виконавче провадження знищено, а Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, не передбачено механізму та порядку зняття арешту по виконавчих провадженнях, які знищені та відсутні в автоматизованій системі.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що арешт накладено під час виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Також роз’яснено, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Верховного Суду судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на таке.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У справі, яка переглядалась, суди встановили, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 було накладено у 2000 році під час виконання вироку суду в частині конфіскації майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 .
Рішенням місцевого суду в справі № 2-1414/01 звільнено з-під арешту 1/3 частку вказаної квартири.
Закриваючи провадження у цивільній справі, суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що ОСОБА_1 не була ні учасником кримінального провадження (розпочатого та звершеного за правилами КПК України 1960 року), ні учасником виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на квартиру, та звернулась до суду із позовом про захист своїх прав співвласника майна, отже, заявлений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
За обставин, встановлених у справі, що переглядалася, суди дійшли помилкових висновків про закриття провадження, оскільки за суб’єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту та характером спірних правовідносин спір, за вирішенням якого ОСОБА_1 звернулась до суду, є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 760/23634/21 (провадження № 61-5275св23) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/112775496.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.