Заборона та протидія дискримінації. Міжнародний досвід та правове регулювання в Україні – адвокат Вікторія Поліщук

Про заборону та протидію дискримінації: міжнародний досвід та правове регулювання в Україні розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Вікторія Поліщук під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури.

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками міжнародний досвід та правове регулювання дискримінації в Україні, а саме:

1. Поняття «дискримінації». Форми дискримінації.

2. Правове регулювання дискримінації у світі та в Україні.

3. Порядок доведення факту дискримінації.

4. Види дискримінації:

  • 4.1. Дискримінація за гендером.
  • 4.2. Дискримінація за станом здоров’я.
  • 4.3. Дискримінація за віком.
  • 4.4. Дискримінація за національною ознакою, расова або етнічна дискримінація.

5. Приклади із практики ЄСПЛ.

У рамках характеристики заборони та протидії дискримінації акцентовано на наступному:

1. Поняття «дискримінації». Форми дискримінації

Дискримінація – це порушення прав людини, що ґрунтується на стереотипах і упередженнях. Це явище не може толеруватися, оскільки воно суперечить принципам рівності та справедливості

Форми дискримінації:

  • Пряма дискримінація – різне ставлення до осіб у подібних умовах (наприклад, різна оплата праці за однакову роботу).
  • Непряма дискримінація – нейтральні на перший погляд правила або політика, які ставлять певну групу осіб у гірше становище.
    Судова практика: справа «D.H. та інші проти Чеської Республіки», де ромські діти були відправлені у спеціальні школи через етнічне походження.
  • Дискримінація де-юре – дискримінаційний зміст закону.
  • Дискримінація де-факто – правильний закон, але його реалізація створює дискримінаційні наслідки.
  • Підбурювання до дискримінації – заклики чи інструкції вчинити дискримінаційні дії.
  • Пособництво у дискримінації – свідома допомога у дискримінаційних діях.
  • Утиск – поведінка, що принижує гідність та створює ворожу атмосферу.

2. Правове регулювання дискримінації у світі та в Україні

Міжнародні акти:

  • Загальна декларація прав людини (1948 р.), ст. 2 – гарантує рівність усіх людей незалежно від раси, статі, мови, релігії чи походження.
  • Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), ст. 2 та 26 – зобов’язує держави забороняти дискримінацію.
  • Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.) – центральний акт боротьби з расовою дискримінацією.
  • Європейська соціальна хартія (1996 р.), ст. 15 – гарантує соціальну інтеграцію людей з інвалідністю.
  • Хартія ЄС про основні права, ст. 21 – забороняє дискримінацію у всіх формах.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, усі громадяни є рівними у правах і не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних чи інших переконань тощо.

Нормативно-правове регулювання:

  • Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
  • Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
  • Кодекс законів про працю (ст. 2¹).

3. Порядок доведення факту дискримінації

Порядок доведення факту дискримінації включає 6 етапів:

  1. Ідентифікація неоднакового ставлення – встановлення факту різного підходу до осіб у схожих ситуаціях.
  2. Вибір для порівняння – пошук осіб або групи, з якими порівнюється становище постраждалої сторони.
  3. Визначення ознаки дискримінації – стать, вік, стан здоров’я тощо.
  4. Аналіз становища потерпілого – чи справді особа постраждала.
  5. Встановлення легітимної мети – чи було у держави або іншого суб’єкта об’єктивне виправдання.
  6. Перевірка пропорційності – чи є застосовані заходи необхідними і найменш обтяжливими для потерпілого.

Судова практика:

  • Справа «Костянтин Маркін проти Росії» – відмова чоловіку у відпустці по догляду за дитиною була визнана дискримінацією, оскільки підтримання традиційних уявлень про роль жінки не є легітимною метою.
  • Справа «Кіютін проти Росії» – дискримінація осіб із ВІЛ при наданні дозволу на проживання.

4. Види дискримінації:

4.1. За гендером

Гендерна дискримінація найчастіше проявляється у формі сексизму.

Стамбульська конвенція (ст. 3) визначає гендер як соціальні ролі та характеристики, які суспільство вважає належними для чоловіків та жінок.

Судова практика:

  • «Бургарц проти Швейцарії» – заборона чоловікам брати подвійне прізвище була визнана дискримінацією.
  • «Расмусен проти Данії» – різні строки оскарження батьківства для матері та батька були виправдані на користь дитини.
  • «Опуз проти Туреччини» – непряма дискримінація через неефективне реагування держави на домашнє насильство.

4.2. За станом здоров’я (інвалідність)

Зокрема, Конвенція про права осіб з інвалідністю (2006 р.) – гарантує рівність і забороняє дискримінацію.

Судова практика:

  • ЄСПЛ, справа «Глор проти Швейцарії» – особа з діабетом визнана дискримінованою через обов’язок сплачувати податок за непроходження служби без можливості вибору альтернативи.
  • Справа «І. В. проти Греції» – незаконне звільнення працівника через ВІЛ-статус.

4.3. За віком

Часто проявляється у сфері зайнятості: відмова у прийомі на роботу або звільнення через вік.

Директива Ради ЄС 2000/78/EC прямо забороняє таку дискримінацію

Справи ЄСПЛ:

  • «Ван Раалте проти Нідерландів» – обов’язкові внески лише для чоловіків старше 45 років визнані дискримінаційними.

4.4. За національною ознакою, расова або етнічна дискримінація

Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.) – ключовий міжнародний акт у цій сфері.

Судова практика:

  • «D.H. та інші проти Чеської Республіки» – ромських дітей незаконно помістили у спеціальні школи.
  • «Ангелова проти Болгарії» – смерть рома в поліції, держава не надала правдоподібного пояснення, що стало серйозним доказом упередження.

5. Приклади із практики ЄСПЛ

  1. «Костянтин Маркін проти Росії» – дискримінація за гендерною ознакою у наданні відпустки по догляду за дитиною.
  2. «Глор проти Швейцарії» – дискримінація через стан здоров’я (діабет).
  3. «Опуз проти Туреччини» – домашнє насильство та непряма дискримінація через бездіяльність держави.
  4. «D.H. та інші проти Чеської Республіки» – дискримінація ромів у сфері освіти.
  5. «Ангелова проти Болгарії» – етнічне упередження під час поліцейського розслідування.
  6. «Ван Раалте проти Нідерландів» – дискримінація за віком.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.