Застосування ст. 290 КПК у практиці Верховного Суду: адвокат Ірина Гловюк

Захід з підвищення кваліфікації на тему: «Застосування ст. 290 КПК у практиці Верховного Суду» провела у Вищій школі адвокатури НААУ Ірина Гловюк, адвокат, д.ю.н., професор, заслужений юрист України.

Під час вебінару були розглянуті питання, по’вязані із особливостями відкриття матеріалів досудового розслідування, а саме:

  • суб’єкти відкриття та особливості відкриття матеріалів стороною захисту;
  • межі відкриття (у тому числі що не має відкриватися у порядку ст. 290 КПК) особливості відкриття матеріалів НСРД та ОРД;
  • особливості відкриття медичної документації;
  • правила підтвердження ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
  • судова практика щодо активності сторони захисту при відкритті матеріалів досудового розслідування.

Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Поміж засобами, які мають бути надані обвинуваченому, є можливість, з метою підготувати свій захист, ознайомлюватись із результатами слідства, накопиченими протягом усього часу його провадження.

Право на змагальне провадження означає, в принципі, можливість для сторін знати і коментувати усі складові наданої доказової бази і усі зауваження, надані для того, щоб вплинути на рішення суду.

Одним із елементів змагальності у кримінальному провадженні є обов’язки сторін кримінального провадження щодо відкриття матеріалів кримінального провадження, унормовані статтею 290 КПК України.

Цей обов’язок сторони обвинувачення є й гарантією реалізації конвенційного права мати можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Норма ч. 12 ст. 290 КПК України імперативно передбачає: якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Разом з тим, положення ст. 290 КПК України неодноразово тлумачилися Великою Палатою Верховного Суду та Касаційним кримінальним судом, і це тлумачення, попри різну оцінку у професійній правничій спільноті, має бути вивчене та враховане при здійсненні захисту у кримінальному провадженні, адже згідно ст. 18 ПАЕ, якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов’язаний повідомити про це клієнта.

Актуальність проблеми підкреслює те, що в одній із новітніх постанов Касаційного кримінального суду стосовно ст. 290 КПК України зазначено:

«27. В протилежність інквізиційному процесу, у якому обсяг доказів майже повністю визначається стороною обвинувачення, в змагальному процесі жодна зі сторін не може достеменно передбачити наперед весь хід судового процесу і обсяг доказів, який їй знадобиться для обстоювання своєї позиції. Враховуючи, що сторони вільні у використанні своїх процесуальних прав і самостійно обирають стратегію і тактику ведення справи (статті 22 та 26 КПК), у тому числі тактику спростування доказів, наданих протилежною стороною, обсяг доказів, які можуть бути надані на спростування чи, навпаки, на підтвердження допустимості чи достовірності доказів, не може бути визначено заздалегідь, оскільки залежить від динаміки кримінального провадження, яка визначається головним чином діями сторін у процесі.

32. Таким чином, сторона, у володінні якої знаходяться докази, які обґрунтовують допустимість інших наданих доказів, приймає рішення про необхідність їх надання суду лише у випадку, якщо допустимість цих доказів обґрунтовано поставлена під сумнів на тих чи інших підставах. У такому разі у сторони, яка надала спірний доказ, виникає обов`язок довести його допустимість (частина 2 статті 92 КПК), надавши інші докази, і, відповідно, як умова надання доказу – обов`язок відкрити їх іншій стороні. … У той же час суд, що розглядає справу, має забезпечити стороні можливість підготувати свою позицію щодо наданого доказу, який не був відкритий стороні на більш ранніх стадіях провадження» (Постанова від 11 травня 2021 року, справа № 737/838/16-к, URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97175076)

У Постанові ККС ВС від 17 березня 2020 року, справа № 691/1358/15-к (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/88401654) зазначено: «Що ж стосується доводів прокурора про невідкриття стороною захисту під час досудового розслідування показань свідка ОСОБА_1 та визнання їх недопустимими доказами, то вони також не заслуговують на увагу. Згідно з положеннями ч. 6 ст. 290 КПК матеріалами, до яких сторона захисту за запитом прокурора зобов`язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином, є лише будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них. А з огляду на вимоги ст. 23 КПК показання учасників кримінального провадження суд отримує усно і може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. До того ж КПК не зобов`язує сторону захисту фіксувати будь-яким чином показання свідків захисту під час досудового розслідування.

ККС ВС надав поширювальне тлумачення ч. 9 та 10 ст. 290 КПК України, зокрема, у частині підтвердження зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, та відмови від підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження – прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів, а також поняття «найменування матеріалів».

Зокрема, у постанові від 26.03.2019 р. ККС ВС обмеження строку для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ у порядку ст. 290 КПК, на підставі ухвали слідчого суддів, поширив і на інші випадки зловживання стороною своїми правами, зокрема відмови у письмовому підтвердженні факту надання доступу до матеріалів, зазначивши: «Водночас ч. 10 ст. 290 КПК регламентовано спеціальний порядок встановлення факту надання протилежній стороні доступу до матеріалів кримінального провадження. Так, у разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Таким чином, обмеження строку для ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ у порядку ст. 290 КПК, допускається лише на підставі ухвали слідчого судді, якою встановлено певний строк для такого ознайомлення. Іншого порядку підтвердження факту відкриття матеріалів стороною кримінального провадження протилежній стороні в разі зловживання нею своїми процесуальними правами (зволікання при ознайомленні з матеріалами або відмови у письмовому підтвердженні факту надання доступу до матеріалів) КПК не передбачає. Цей підхід викладено і у інших постановах. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80889235, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86435695.