Європейський суд з прав людини виніс довгоочікуване рішення по трьом підготованим Маркіяном Бемом та Назаром Кульчицьким заявам.
Про це повідомляється на сайті Назар Кульчицький та Партнери.
Адвокат Маркіян Бем пояснює чому воно довгоочікуване – з одного боку тому, що багато роботи і часу пішло на підготовку, а з іншого – тому, що темою НСРД ми цікавимось давно. Проблем у цій сфері багато. А змістовних рішень ЄСПЛ по Україні до вчорашнього дня не було жодного.
Якщо коротко, то в рамках двох кримінальних проваджень національні суди санкціонували проведення НСРД (прослуховування телефонів) щодо двох заявників, які на той час були свідками, а в подальшому стали підозрюваними.
Після закінчення досудового розслідування заявникам повідомили про те, що здійснювалось прослуховування їх засобів зв’язку. Однак ані ухвал, якими його санкціонували, ані інших дотичних документів (наприклад, клопотань детектива) їм не надали.
Матеріали, здобуті в ході прослуховування, було начебто знищено, але відповідних актів стороні захисту також не надали.
Ще один заявник – адвокат згаданих осіб Назар Кульчицький скаржився в ЄСПЛ на те, що прослуховуючи телефони його клієнтів, орган досудового розслідування міг також слухати і його розмови з клієнтами, оскільки на той час він здійснював захист їх інтересів.
ЄСПЛ дійшов висновку, що процедура санкціонування та проведення спостереження не відповідала вимозі законності втручання:
- Уряд так і не надав ЄСПЛ ухвал про надання дозволу на проведення НСРД щодо заявників, а відтак Суд «не міг підтвердити їх законність». До речі, тут цікава постановка проблеми Судом з точки зору розподілу тягаря доведення конвенційних порушень: заявники подали обґрунтовану скаргу, а Уряд мав, але не надав документів, що могли її спростувати або підтвердити. Суд розтлумачив усі сумніви на користь заявників.
- Законодавство не містило правил, що регулювали б ситуації, коли в ході прослуховування розмов особи, було (умисно чи випадково) прослухано (а може і зафіксовано) її розмови з адвокатом, які захищаються адвокатською таємницею. Як ідентифікувати такі розмови? Як поводитись з таким матеріалом? Чи є незалежний орган, який здійснював би нагляд за цим процесом? Законодавство не дає відповіді на жодне з вказаних запитань, а отже недостатньо захищає з одного боку права об’єктів спостереження на повагу до їх приватного життя, а з іншого – права адвоката Назара Кульчицького на здійснення професійної адвокатської діяльності.
- В національному законодавстві відсутні ефективні механізми оскарження негласних слідчих дій. Ця проблема має 2 аспекти:
- ● неможливо оскаржити законність та необхідність дозволу на проведення НСРД, якщо ти не маєш рішення, яким такий дозвіл було надано. Заявники так і не змогли отримати рішень, якими було надано дозвіл на прослуховування їх телефонів, а отже не мали жодних шансів на їх оскарження;
- ● навіть якщо заявники і отримали б ці рішення, оскаржувати їх не було куди. Законодавство не передбачає ефективних механізмів post factum оскарження ухвал про надання дозволу на проведення НСРД:
– ухвали про надання дозволу на НСРД не підлягають оскарженню;
– оскарження законності та необхідності проведення НСРД в рамках судового розгляду в кримінальному провадженні радше стосується не/допустимості доказів, отриманих в результаті НСРД і не дозволяє отримати компенсацію;
– скарги на дії слідчого/детектива/прокурора (ст. 303 КПК) та заперечення проти ухвал слідчих суддів (ст. 309 КПК) на підготовчому засіданні не працюють на практиці, оскільки суди або відхиляють такі скарги, або залишають «на потім».
- Адвокати, чиї розмови з клієнтами було прослухано (зафіксовано) в ході проведення НСРД щодо клієнтів, позбавлені можливості хоч якось поскаржитись з цього приводу. У таких ситуаціях право на здійснення професійної діяльності та право на адвокатську таємницю залишаються незахищеними на національному рівні.
- Ну і на завершення. Ми неодноразово звертались на національному рівні з клопотаннями та запитами про надання ухвал, якими було надано дозвіл на проведення НСРД; клопотань про надання такого дозволу; матеріалів, отриманих в результаті спостереження та ін. У всіх випадках ми отримали відмову. Після подачі заяви до ЄСПЛ, Суд звернувся до Уряду з вимогою надати такі документи. Уряд відмовив з посиланням на їх таємність. Суд відмови не зрозумів і констатував порушення ст. 38 Конвенції, якою передбачено обов’язок держави створити усі необхідні умови для розгляду справи Судом.
Загалом дуже шкода, що низка вагомих, на нашу думку, проблем, які ми піднімали в заявах, згадані Судом лише дотично або взагалі не згадані. Про це думаю, що пишемо окремо.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.