Судова практика Вищого антикорупційного суду сформувала підхід, за яким криптогаманці визнаються майном, що може бути предметом неправомірної вигоди та підлягати арешту в межах кримінального провадження, незалежно від способу їх отримання та залучення посередників.
Про це зазначає адвокат Фелікс Аронович.
Досить довго «крипта» мала ореол надійного схову від «рук закону». Але судова практика показує інше, – якщо під час обшуку будуть знайдені пристрої для зберігання криптоактивів, то можливий і арешт віртуальних активів, і їх пожертва на благодійність в рамках угод зі слідством.
Арешт майна в кримінальному провадженні належить до заходів забезпечення кримінального провадження і застосовується для запобігання відчуженню, приховуванню, пошкодженню або знищенню майна, що підлягає конфіскації або є речовим доказом. Законодавче визначення арешту майна міститься в ст. 170 КПК України, яка не обмежує предмет арешту конкретними категоріями речей, водночас вказує, що арешт може бути накладений на гроші у будь-якій валюті, цінні папери, корпоративні права та інше майно, включно з віртуальними активами, за умови обґрунтованої підозри щодо їх зв’язку зі злочином.
Питання можливості та меж арешту віртуальних активів (криптогаманців) остаточно було вирішене законодавцем 15 березня 2022 року, коли були внесені відповідні зміни до абз. 1 ч. 10 ст. 170 КПК.
Криптогаманці як речовий доказ
У справі № 991/10318/23 слідчий суддя Вищого антикорупційного суду задовольнив клопотання детектива НАБУ про арешт пристроїв для зберігання криптовалют (апаратних гаманців), чорнових записів та мобільних телефонів, вилучених під час обшуку, визнавши їх такими, що мають доказове значення у кримінальному провадженні щодо корупційного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України. У мотивувальній частині ухвали підкреслено, що арешт накладається на майно, яке може бути використано як речовий доказ, а також може бути предметом спеціальної або загальної конфіскації відповідно до завдань кримінального провадження.
Суд виходив із положення, що арешт крипто-середовища та пов’язаних пристроїв є співрозмірним і необхідним для забезпечення цілей кримінального провадження, оскільки без відповідних обмежень існує ризик утрати доказів або їх деструкції. Це сприйняття арешту як інструменту забезпечення доказового процесу відповідає загальним підходам процесуального права, закріпленим у статтях 98 та 170 КПК України. (ВАКС вирішив)
Суд також врахував, що втручання у право власності є обмеженням майнових прав, але допустимим, якщо потреба досудового розслідування виправдовує ступінь втручання, та якщо арешт не позбавляє процесуальної можливості збереження речових доказів.
Неправомірна «крипто-вигода»
Ще одне знакове рішення ВАКС – вирок у кримінальній справі № 991/1512/23 висвітлює дещо інший аспект: в справі предметом інкримінованого злочину (за ч. 4 ст. 368 КК України) були дії, пов’язані з неправомірною вигодою в криптовалюті. Тут Суд по суті підтверджує, що віртуальні активи можуть виступати як предмет злочину та відповідно підлягати арешту як засіб забезпечення розслідування. У такому випадку суд враховував фактичний зв’язок криптоактивів із предметом корупційної діяльності.
Передача неправомірної вигоди із залученням криптотрейдера для конвертації готівкових коштів у криптовалюту охоплюється об’єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 368 КК України. Суд зазначив, що одержання неправомірної вигоди службовою особою не вимагає її безпосереднього отримання з рук надавача та може здійснюватися будь-яким способом, у тому числі шляхом перерахування на криптогаманець через посередника за вказівкою службової особи: використання цифрових активів і посередників не змінює правової природи неправомірної вигоди та не впливає на кваліфікацію діяння.
В такому випадку моментом закінчення злочину є передача неправомірної вигоди криптотрейдеру, оскільки з цього моменту активи вибувають із володіння надавача та реалізується визначений службовою особою механізм їх одержання, незалежно від фактичного доступу обвинуваченого до коштів.
Судова практика АП ВАКС
Апеляційна палата ВАКС у схожій ситуації зберегла в силі арешт віртуальних активів на суму понад 57 000 доларів США в провадженні про можливе отримання неправомірної вигоди співробітником правоохоронних органів, відхиливши апеляційну скаргу третьої особи, яка заявляла про власність на арештовані віртуальні активи. Це рішення підкреслює судову тенденцію визнавати арешт криптоактивів ефективним заходом забезпечення кримінального провадження, незалежно від їх юридичного оформлення (апаратні чи біржові гаманці).
Фактори, які впливають на визначення допустимості арешту криптоактивів
Судова практика свідчить про існування таких ключових критеріїв, що визначають допустимість арешту:
- Наявність обґрунтованої підозри про причетність особи до корупційного правопорушення, де криптоактиви можуть бути предметом злочину або мати доказове значення.
- Доказовий зв’язок між криптоактивами та об’єктом чи наслідком злочинних дій.
- Пропорційність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
- Ризик втрати або перетворення майна, що може істотно вплинути на ефективність слідства.
Висновки
Аналіз практики ВАКС демонструє, що арешт криптогаманців у корупційних кримінальних провадженнях дедалі частіше сприймається як допустимий і необхідний засіб забезпечення досудового розслідування та судового розгляду. Приймаючи рішення, Суди виходять із того, що ці активи можуть бути предметом злочину або містити докази, і тому підлягають арешту за загальними процесуальними правилами. При цьому арешт згідно вимог ст. 170 КПК України має бути співмірним та обґрунтованим.
Тож можна говорити про формування узгодженої процесуальної практики, яка враховує технічні особливості криптоактивів та вимоги забезпечення ефективного розслідування корупційних правопорушень.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.