Редакція «Адвокат пост» отримала офіційну відповідь від Всеукраїнської громадської організації «Асоціація правників України» (АПУ) на інформаційний запит щодо прозорості членства та доступу до даних про членів організації. Відповідь виявилася максимально формальною: АПУ заявила, що не є розпорядником публічної інформації, а отже — відмовила у наданні будь-яких відомостей.
На перший погляд — стандартна бюрократична відписка. Але якщо подивитися на предмет запиту, стає очевидно: йдеться не про «цікавість редакції», а про базовий стандарт прозорості організації, яка одночасно претендує на статус авторитетного професійного об’єднання, використовує англомовний бренд “Ukrainian Bar Association” і бере участь у формуванні реформаторського порядку денного.
Про що саме запитувала редакція
Запит не містив вимог розкривати конфіденційні персональні дані чи адреси. Редакція поставила логічні й суспільно значущі питання: чи веде АПУ реєстр/облік членів, у якій формі, хто відповідальний за актуалізацію; чому дані про членів не є відкритими, не опубліковані на сайті, які рішення це визначили? чи вважає АПУ сам факт членства інформацією з обмеженим доступом (що суперечить базовій логіці підзвітності громадських об’єднань)? чи є членами АПУ окремі публічні особи — зокрема представники судової влади або інші фігуранти, щодо яких суспільство має законний інтерес знати про можливі конфлікти інтересів?
Окремо запит підкреслював, що мета — підготовка матеріалу про прозорість професійних об’єднань та можливі конфлікти інтересів, що прямо відповідає журналістському стандарту суспільної важливості.
Що відповіла АПУ
Відповідь — одна фраза по суті: громадська організація Асоціація правників України не є розпорядником публічної інформації відповідно до статті 13 Закону «Про доступ до публічної інформації», у зв’язку з чим у наданні інформації відмовлено.
Іншими словами: жодної відповіді на жодне питання, включно з простим — чи існує реєстр членів і чому він закритий. І як організація, яка бере гроші за членство не є розпорядником інформації щодо своїх же членів?
У чому проблема — і чому це вже не про “право не відповідати”
Так, Асоціація правників України формально може стверджувати, що вона не є розпорядником у сенсі Закону №2939-VI. Але тут ключове інше: організація, яка – впливає на політики у сфері правосуддя; бере участь у заходах, робочих групах, форумах та експертних дискусіях; працює з міжнародними партнерами й донорами; використовує маркування “Ukrainian Bar Association” — не може одночасно залишатися “чорною скринькою” у питанні базового членства. Бо в такому разі “професійна репутація” перетворюється на оболонку без контролю.
В європейській практиці інституції, які претендують на представництво професії або на роль значущого стейкхолдера, зазвичай добровільно демонструють мінімум прозорості – хто входить до керівних органів; скільки членів і які категорії членства; як приймаються рішення; як врегульовується конфлікт інтересів.
Інакше їхній публічний статус не сприймається і не може сприйматись як легітимний.
“Ukrainian Bar Association” на бланку і закритий реєстр — як виглядає це ззовні
Особливо дисонансно виглядає той факт, що на офіційному бланку громадської організації Асоціації правників України використовується англомовна назва “Ukrainian Bar Association”.
У міжнародній практиці bar association асоціюється з інституцією адвокатури. У країнах ЄС це або орган самоврядування, або структура, яка чітко описує свою репрезентативність, правила членства і підзвітність.
Коли ж організація використовує такий “інституційний” бренд, але відмовляється пояснити навіть базове — хто її члени та чому реєстр закритий, — це виглядає як прагнення отримати легітимність без прозорості й відповідальності.
Закритий клуб по інтересам
Редакція фіксує: громадська організація Асоціація правників України, яка активно присутня в середовищі реформ і публічної експертизи, відмовилася відповідати на запит щодо прозорості членства, пославшись на формальний статус “не розпорядника”. Це означає, що суспільство не може перевірити, хто реально формує її позиції; не може оцінити ризики конфліктів інтересів; не може відрізнити професійне представництво від клубу впливу.
І саме тому питання не зникає, а стає гострішим: як організація може вимагати прозорості від інших інституцій правосуддя, коли сама уникає прозорості щодо себе?
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.