Питання проведення обшуків, особливо без попередньої санкції суду, роками залишається однією з найболючіших точок взаємодії між правоохоронною системою, бізнесом та громадянами. Ця процедура, яка за своєю суттю є винятковим інструментом розслідування, на практиці часто перетворювалася на засіб тиску та залякування. Після низки суперечливих законодавчих ініціатив, зокрема розкритикованого законопроєкту №12414 та небезпечного у своїй суті законопроєкту №13533, на порядку денному з’явилася нова спроба врегулювати цю сферу — проєкт Закону №13599 від 04.08.2025 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо посилення захисту прав людини під час проведення обшуку».

Про це зазначає адвокат Андрій Йосипову блозі на ЮП.

Цей документ заслуговує на пильну увагу, оскільки, на відміну від попередників, він пропонує вирішення ключових проблем, на яких я та мої колеги неодноразово наголошували. Схоже, законодавець нарешті дослухався до аргументів юридичної спільноти.

Ключова проблема: чому зміни були необхідні

Довгий час головною прогалиною, що дозволяла маніпуляції, була норма частини 3 статті 233 КПК України. Вона дозволяла слідчому проникати до житла без ухвали суду у невідкладних випадках, пов’язаних із «врятуванням життя людей та майна».

Саме розмите формулювання «врятування майна» стало тим троянським конем, який дозволяв правоохоронцям заходити з обшуками фактично у будь-якій справі. Верховний Суд у своїй постанові прирівняв поняття «збереження майна» до «збереження речових доказів». Це рішення легалізувало можливість проведення позасудового обшуку у будь-якому кримінальному провадженні, адже будь-який предмет можна назвати потенційним доказом, що потребує «збереження». Як наслідок, справи, пов’язані з господарською діяльністю, стали особливо вразливими до таких зловживань.

Аналіз позитивних новел законопроєкту №13599

Новий законопроєкт системно підходить до вирішення проблеми, враховуючи як вимоги Конституції України, так і практику Європейського суду з прав людини.  Вичерпний перелік підстав для проникнення Найважливішим досягненням законопроєкту є встановлення у статті 233 КПК чіткого та вичерпного переліку невідкладних випадків, що дозволяють проникнення до житла без ухвали судді. Відтепер це можливо лише у ситуаціях, пов’язаних із:

• Врятуванням життя людей, запобіганням безпосередній загрозі їхньому здоров’ю, статевій свободі чи особистій безпеці.
• Безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні конкретних, переважно насильницьких та тяжких злочинів. Перелік статей Кримінального кодексу України чітко визначений: 115–118 (умисне вбивство), 121 (тяжкі тілесні ушкодження), 127 (катування), 146-147 (незаконне позбавлення волі, захоплення заручників), 149 (торгівля людьми), 152-153, 155-156-1 (сексуальні злочини), 258-259 (тероризм та пов’язані злочини).
• Затриманням «на гарячому» осіб, підозрюваних в отриманні неправомірної вигоди (статті 368, 369 ККУ), що зберігає ефективність боротьби з корупцією для НАБУ.

«Збереження доказів» замість «Збереження майна»: кінець маніпуляціям

Законопроєкт №13599 остаточно вирішує проблему підміни понять. Нова редакція статті 233 КПК дозволяє проникати до житла для «невідкладного вилучення чи збереження речових доказів», але з ключовим застереженням: це стосується доказів злочинів, «передбачених зазначеними статтями».

Це найважливіший запобіжник. Він означає, що зайти до офісу для «збереження доказів» у справі про ухилення від сплати податків чи інший господарський злочин, який не входить до вичерпного переліку, буде неможливо.

Посилення судового контролю

Законопроєкт не лише обмежує підстави для обшуку, але й запроваджує дієвий механізм пост-контролю шляхом внесення змін до низки статей КПК:

• Стаття 233 КПК: Встановлюється жорсткий термін — 48 годин — для звернення до суду з метою легалізації проведеного обшуку. Розгляд клопотання має відбуватися у відкритому засіданні за обов’язкової участі особи, в якої проводився обшук, та її захисника, що забезпечує змагальність процесу.
• Стаття 235 КПК: До ухвали про дозвіл на вже проведений обшук висуваються нові вимоги. Суддя зобов’язаний надати оцінку зв’язку кожного вилученого предмета з кримінальним провадженням. Формальний підхід та «копіпаст» клопотань слідчого стануть підставою для скасування такої ухвали.
• Стаття 206 КПК: Розширюються загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини. Тепер слідчий суддя зобов’язаний реагувати на порушення прав не тільки осіб, що тримаються під вартою, а й тих, щодо кого було проведено обшук без ухвали.
• Статті 303 та 309 КПК: Запроваджується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора під час легалізації обшуку, а також — що найважливіше — право на апеляційне оскарження самої ухвали слідчого судді, якою такий обшук було узаконено. Раніше такої можливості не існувало.

Висновки

Законопроєкт №13599 є якісним кроком уперед на шляху до захисту фундаментальних прав людини. Він не просто усуває термінологічні недоліки, а змінює саму філософію підходу, обмежуючи свавілля і посилюючи судовий контроль. Як я зазначав раніше, наша боротьба має точитися не за повноваження того чи іншого правоохоронного органу, а за непорушність принципів верховенства права. Цей законопроєкт є саме такою ініціативою. Він захищає недоторканність житла, право власності та встановлює чіткі, передбачувані правила гри для всіх. Сподіваюся, що професійна спільнота та парламент підтримають цю ініціативу, щоб покласти край практиці використання обшуків як інструменту незаконного тиску.

Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.