Редакція «Адвокат пост» звернулася до Міністерства юстиції України із запитом про виконання судових рішень у справі № 826/27268/15 та про те, чому в Україні роками безперешкодно використовується назва Ukrainian Bar Association організацією, яка не є органом адвокатського самоврядування.
Відповідь Мін’юсту виявилася показовою: замість демонстрації механізму виконання судових рішень і чітких кроків щодо запобігання введенню суспільства і міжнародних партнерів в оману, міністерство фактично повідомило, що заборона використання назв органів адвокатського самоврядування “вже не є предметом регулювання” відповідних вимог, а також заявило, що інформації про розгляд питання конфлікту інтересів і проведені перевірки — немає.
Це — той випадок, коли державна відповідь виглядає не як прозоре пояснення, а як формула самоусунення або участь у проєкті під назвою підміна ролі адвокатури.
Про що редакція запитувала — і чому це важливо
У запиті редакція прямо вказала: за наявною інформацією та судовими рішеннями, ще у 2015 році НААУ зверталася до суду з вимогою зобов’язати Мін’юст припинити реєстрацію/використання найменувань, що створюють враження належності до адвокатського самоврядування, і привести вимоги до найменувань у відповідність до Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Окремо редакція наголосила на практиці Громадської організації «Асоціація правників України» позиціонувати себе під назвою Ukrainian Bar Association, що в англомовному середовищі дорівнє «асоціація адвокатів України» — тобто як орган/представництво професії.
Запит містив конкретні питання:
- які нормативні документи прийняті у виконання рішень у справі № 826/27268/15 і чи були розіслані вказівки реєстраторам;
- чи було офіційне реагування на використання “Ukrainian Bar Association”;
- чи проводилися перевірки щодо відповідності статутних документів/реєстраційних записів;
- чи розглядалося питання конфлікту інтересів щодо низки колишніх/чинних посадовців.
По суті — редакція просила: покажіть, як держава виконує рішення суду і як захищає публічний простір від «мімікрії» під інституції адвокатури.
Що відповів Мін’юст: “це вже не регулюється”
Найсильніший фрагмент відповіді — той, який фактично демонструє виведення питання з-під регулювання підзаконними актами.
Мін’юст повідомив, що наказом від 17.10.2018 № 3236/5 “Вимоги до написання найменування…” викладено в новій редакції, і ці вимоги визначають орфографічні правила написання найменування (які символи/літери тощо).
Далі — ключове: міністерство зробило висновок, що “заборона використання повних, скорочених та викладених англійською мовою назв органів адвокатського самоврядування… та похідних від них назв… вже не є предметом регулювання вимог.”
Тобто, якщо перекласти з бюрократичної: те, що мало б унеможливлювати “Bar Association”-мімікрію, Мін’юст вважає не своїм регуляторним предметом у цих вимогах. І тут виникає логічне питання: як саме тоді виконано судові рішення у справі № 826/27268/15, якщо в “оновлених вимогах” ключова заборона, про яку просила адвокатська інституція, зникла з предмета регулювання?
“Ми не перевіряємо”: самоусунення під соусом “невтручання”
У частині про 3–5 питання запиту Мін’юст цитує принципи Закону “Про громадські об’єднання” — самоврядність, невтручання, прозорість тощо. А потім робить висновок: міністерство “не наділено повноваженнями” реагувати на використання окремих слів/термінів, якщо їх використання “не заборонено чинним законодавством”, а також “щодо здійснення перевірки діяльності громадських організацій”.
Цей пасаж варто читати уважно. Бо він означає: якщо суспільство бачить кейс, який виглядає як системна маніпуляція статусом професії, відповідь державного органу — “ми не перевіряємо”. При цьому Мін’юст у тій же відповіді нагадує про загальні заборони в найменуваннях (держоргани, тоталітарна символіка, інші обмежені законом позначення), а також про правила власної назви громадського об’єднання. Але редакційне питання було іншим: чи не вводить в оману використання “Ukrainian Bar Association” і чи є дії держави після судових рішень? На це відповіді по суті — немає.
Конфлікт інтересів: “інформація відсутня” — і “перевірок немає”
У шостому питанні редакція прямо запитала, чи розглядалося у Мін’юсті питання конфлікту інтересів через можливі зв’язки окремих колишніх/чинних посадових осіб із діяльністю АПУ, і просила надати інформацію про перевірки та заходи. Відповідь Мін’юсту звучить максимально однозначно:
інформація щодо розгляду такого конфлікту інтересів — “відсутня”; відсутня також інформація про проведені перевірки, висновки та вжиті заходи.
Це — не просто “немає відповіді”. Це відповідь, яка свідчить: навіть якщо ризики конфлікту інтересів у такій темі існують (а редакція просила підтвердити або спростувати), внутрішньої пам’яті інституції про перевірки немає. Для зовнішнього спостерігача, включно з міжнародними партнерами, така позиція виглядає так: питання настільки чутливе, що його вважають за краще не фіксувати як предмет внутрішніх процедур.
Де “публічний інтерес” — там має бути публічна відповідальність
Ця історія не про одну назву. Вона про те, як державні правила слабшають у точці, де репутаційні ризики для країни — максимальні.
Коли організація позиціонує себе для міжнародних партнерів як Ukrainian Bar Association, у зовнішнього читача не виникає думки, що це клуб правників чи мережа юристів. Він читає це як представництво адвокатури — тобто інституцію, подібну до бар-асоціацій у країнах Європейського союзу.
Саме тому у зрілих правових системах такі речі зазвичай не залишаються “сірою зоною”. Не тому, що держава “контролює громадянське суспільство”, а тому, що держава зобов’язана охороняти від підміни інституцій — як мінімум у сфері правосуддя.
Чи є тут “питання до НАЗК”?
З огляду на відповідь Міністерства юстиції у про відсутність інформації щодо конфлікту інтересів і відсутність даних про перевірки, логічно виникає наступний крок: перевірка з боку органу, який спеціально створений для теми конфлікту інтересів у публічній службі.
Тобто — так, питання до Національного агентства з запобігання корупції існують принаймні у форматі:
- чи проводилися/мали проводитися оцінки реального чи потенційного конфлікту інтересів у випадках, коли посадовці публічної влади одночасно є (або могли бути) залученими до діяльності структур, що активно впливають на політики у правничій сфері;
- чи є у державних органів належні внутрішні процедури документування й реагування;
- чи не створює “нульова пам’ять” по перевірках системний ризик для доброчесності рішень у сфері правосуддя.
Висновок, який незручно читати — але неможливо ігнорувати. Мін’юст у відповіді визнав дві речі.
Перша: підзаконні “Вимоги до написання найменування” сьогодні — це переважно орфографія, і вони не регулюють заборону використання назв органів адвокатського самоврядування.
Друга: щодо конфлікту інтересів у зв’язку з можливою пов’язаністю посадовців із АПУ — немає інформації, немає перевірок, немає висновків, немає заходів.
У країні, яка одночасно воює і рухається до Європейського союзу, така “порожнеча” в темі адвокатської інституційності та доброчесності державних рішень — це не дрібниця. Це ризик: репутаційний, правовий і політичний.
І головне питання тепер не до того, хто як перекладає свою назву англійською. Головне питання — чому держава роками не може або не хоче дати зрозумілу відповідь: хто в Україні є справжнім голосом адвокатури — і хто відповідає за те, щоб цей голос не підміняли і коли державні службовці припинять уникати відповідальності підзаконними актами, службовою недбалістю та неетичною поведінкою?
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.