До яких спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, застосовуються правила ст.30 ГПК України про виключну підсудність?

Приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів.Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов’язані між собою позовні вимоги пред’явлені одночасно щодо декількох об’єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об’єкта, вартість якого є найвищою.

У ч. 3 ст. 16 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкоду користуванні майном.

Натомість у ч. 3 ст. 30 ГПК України в чинній редакції йдеться про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, тобто перелік спорів цієї категорії розширено.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано,а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов’язків, що пов’язані із нерухомим майном.

Коли територіальна підсудність спору може визначатися як за ч. 3 (за місцезнаходженням нерухомого майна), так і за ч. 6 ст. 30 ГПК України (за місцезнаходженням юридичної особи), то звернення позивача до господарського суду за місцезнаходженням юридичної особи як належного суду за правилами ч.6 ст. 30 ГПК України не є порушенням правил виключної підсудності.

Постанова ВП ВС від 07.07.2020 у справі No910/10647/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/90932704.