Договір сурогатного материнства: про формулу успіху розповіла адвокат Катерина Москаленко

Катерина Москаленко, к.ю.н., адвокат, доцент, доцент кафедри цивільного права НнІП КНУ імені Тараса Шевченка, член Центру сімейного права ВША НААУ, провела у Вищій школі адвокатури захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Договір сурогатного материнства: формула успіху для адвоката», під час якого детально зупинилася на вимогах законодавства для проведення програми сурогатного материнства в Україні, практичних порадах при укладенні договору сурогатного материнства, національній судовій практиці та практиці Європейського суду з прав людини.

Сурогатне материнство – це методика лікування безпліддя, згідно з якою жінка (сурогатна мати) погоджується виносити і народити дитину для генетичних батьків.

Види сурогатного материнства:

1. традиційне і гестаційне;
2. комерційне і альтруїстичне.

В Україні заборонене лише традиційне сурогатне материнство.

Сурогатне материнство в Україні врегульовано:

1. Цивільним кодексом України (ч. 7 ст. 281 ЦК, ст. 290);
2. Основами законодавства України про охорону здоров`я (ст. 48);
3. Сімейним кодексом України (ст. 123);
4. Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» від 18.10.2000  № 52/5 (Пункт 11 глави 1 розділу ІІІ);
5. Наказом Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Порядку застосування ДРТ в Україні» від 09.09.2013  № 787.

Законодавство для проведення програми сурогатного материнства в Україні ставить наступні вимоги до:

1. генетичних батьків:

• медичні показання до сурогатного материнства;
• принаймні один з батьків повинен мати генетичний зв’язок з дитиною;
• генетичні батьки повинні перебувати в шлюбі між собою і бути повнолітніми.

2. сурогатної матері:

• відсутність генетичного зв’язку з дитиною (проте дозволяється виношування дитини близькими родичами майбутніх батьків);
• наявність власної здорової дитини;
• проходження медичного обстеження;
• сурогатною матір’ю може бути повнолітня дієздатна жінка.

Документи, необхідні від генетичних батьків:

1) заява пацієнта/пацієнтів щодо застосування ДРТ;

2) копії паспортів;

3) копія свідоцтва про шлюб;

4) нотаріально засвідчена копія письмового спільного договору між сурогатною матір’ю та жінкою (чоловіком) або подружжям.

Документи, необхідні від сурогатної матері:

1) заява сурогатної матері;

2) копія паспорта сурогатної матері;

3) копія свідоцтва про шлюб або про розлучення сурогатної матері (крім одиноких жінок);

4) копія свідоцтва про народження дитини (дітей);

5) згода чоловіка сурогатної матері на її участь у програмі сурогатного материнства (крім одиноких жінок).

Нотаріуси додатково просять медичні довідки про стан здоров’я дітей, довідки про банківський рахунок (якщо сурогатне материнство – комерційне).

Лектор розповіла про особливості договору сурогатного материнства, зазначивши, що це непоіменований цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона (сурогатна мати) надає послуги із виношування та народження дитини та передає народжену дитину іншій стороні (батькам).

Договір має такі характеристики:

1. це ризиковий (алеаторний) договір;
2. цей договір може бути як відплатним (комерційний договір), так і безвідплатним (альтруїстичним);
3. цей договір є різновидом договору про надання послуг;
4. цей договір є двостороннім та реальним, адже для його укладення необхідним є нотаріальне посвідчення такого договору.

Істотною умовою договору сурогатного материнства є предмет, зокрема важливе його правильне формулювання. Крім того, як зазначає Катерина Москаленко, у договорі рекомендовано передбачити ціну і строк.

До випадкових умов віднесено:

• Надання всієї інформації про стан здоров’я дитини та сурогатної матері подружжю;

• Врегулювання ситуації із народженням декількох дітей;
• Народження дитини з вадами розвитку;

• Дострокове народження дитини;
• Випадки, коли вагітність сурогатної матері не наступила;
• Штучне переривання вагітності за наявності медичних показань;
• Розлучення майбутніх батьків;
• Смерть одного або обох з майбутніх батьків;
• Правила щодо конфіденційності;
• Відповідальність сторін за договором.

Лектор надала наступні поради адвокатам при укладенні договору про сурогатне материнство:

1. Щодо конфіденційності: якщо генетичні батьки не бажають контактувати з сурогатною матір’ю після народження дитини – слід наперед продумати відсутність у неї можливості зв’язатись із ними;
2. Щодо форми договору: краще передбачати нотаріальне посвідчення договору сурогатного материнства (хоча це не вимагається чинним законодавством);
3. Щодо винагороди сурогатної матері: основна частина винагороди повинна передаватись сурогатній матері після надання нею згоди на реєстрацію генетичних батьків батьками дитини.

Серед прогалин чинного українського законодавства щодо сурогатного материнства названо:

1) відсутність вимог до майбутніх батьків;

2) відсутність обов’язковості нотаріального посвідчення договору;

3) залежність від волі сурогатної матері при реєстрації народження дитини.

Окрему увагу Катерина Москаленко звернула на судову практику українських судів щодо сурогатного материнства.

Так, українськими судами розглядались наступні категорії справ у спорах щодо сурогатного материнства:

1) про притягнення сурогатної матері до відповідальності;

2) про відібрання дитини від сурогатної матері;

3) про визнання недійсним договору сурогатного материнства;

4) справи окремого провадження.

В огляді судової практики лектор сфокусувала увагу на таких питаннях:

1. Чи можна притягнути сурогатну матір до відповідальності за невиконання умов договору сурогатного материнства?

Відповідь: усе залежить від умов договору.

Постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 150/628/16-ц

Всі передбачені пунктом 4.16 Договору підстави для повернення виконавцем замовникам усіх кошти, що були сплачені при виконанні цього договору та витрат на проведення програми «Сурогатне материнство» пов`язані з наявністю стану вагітності виконавця, яка вже настала в результаті реалізації цієї програми. 

Разом із тим встановлено, що вагітність у ОСОБА_3 в результаті програми «Сурогатне материнство» так і не настала, що виключає можливість застосування наслідків, передбачених пунктом 4.16 Договору.

Як на один із фактів порушення виконавцем умов договору позивачі посилалися на її від`їзд із м. Києва.

Але при цьому необхідно враховувати, що обов`язок виконавця на весь період дії цього договору постійно проживати на території м. Києва виникає лише з моменту підтвердження настання вагітності (пункт 3.4.12 Договору), чого не сталося.

2. Чи може сурогатна матір вказати себе матір`ю дитини в свідоцтві про народження?

Відповідь: Ні

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року у справі № 6-791св13

Судами враховано, що сурогатна матір добровільно взяла участь в програмі сурогатного материнства, за її згодою 27.04.2010 року  Клінікою було проведено перенесення ембріонів генетичних батьків (позивачів) в порожнину матки ОСОБА_7. Відповідачі визнають одиничність процедури екстракорпорального запліднення 27.04.2010 року, що виключає інші випадки вірогідного ЕКЗ відносно ОСОБА_7. Цю ж обставину підтвердив головний лікар Клініки Капустін Е.В. та надав докази екстракорпорального запліднення та перенесення ембріонів генетичних батьків (позивачів) в порожнину матки сурогатної матері ОСОБА_7.

3. Чи можна визнати договір СМ недійсним у зв`язку з недотримання нотаріальної форми?

Відповідь: Ні

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року № 6-7887св14

Оскільки законодавством та умовами спірного договору не встановлено вимоги, щодо його обов’язкового нотаріального посвідчення, в той час вимог щодо такої дії починаючи з моменту його укладення ОСОБА_6 не заявляла, а навпаки виконала умови даного договору, що свідчать про його укладеність, зокрема виношування вагітності, яка настала після перенесення в порожнину матки сурогатної матері ембріонів, отриманих в результаті проведення процедури запліднення з використанням яйцеклітини та сперміїв, що належать батькам – замовникам громадянам Італії ОСОБА_15 та ОСОБА_16, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

4. Чи можна звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин між генетичними батьками та дитиною, народженою сурогатною матір`ю?

Відповідь: Так

Рішення Шевченківського районного суду міста Києвівід 18 листопада 2022 року у справі № 761/21494/22

З матеріалів справи вбачається, що на звернення заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до німецького правознавця д-р Марка Ольденбургера адвокатського бюро «Розе і Партнери» було надано відповідь (правовий висновок) від 11.07.2022, в якій, зокрема, зазначається, що згідно норм права ФРН громадянка ФРН (генетична матір) не може вважатись законною матір`ю дитини, матір`ю може бути лише жінка, зокрема, сурогатна мати, яка народила дитину. Хоча материнство після народження сурогатною матір`ю відхиляється від німецького положення про материнство згідно законодавства ФРН, таке материнство допустиме при наявності позитивного рішення іноземного (у даному випадку – українського) суду з цього питання. Визнання іноземним (у даному випадку – українським) судом батьківства громадян ФРН, які бажають стати батьками, має принципове значення для охорони інтересів дитини. Без такого рішення батьківські права особи, зокрема, яка бажає стати матір`ю, не будуть визнані у ФРН.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2021 року у справі № 357/6585/21

Заявники зазначають, що через зміни в законодавстві Іспанії, громадянами якої вони є, для законної реєстрації їхнього сина ОСОБА_2 на території Іспанії виникла потреба встановити факт спорідненості заявників з їхнім сином, оскільки консульська установа Іспанії в Україні їхнього новонародженого сина ОСОБА_2 не реєструє. За таких обставин заявники просили суд встановити факт, що дитина ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві шляхом використання допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства, є сином громадян Іспанії – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Розглядаючи практику Європейського суду з прав людини у спорах щодо сурогатного материнства, лектор звернула увагу на такі справи:

• справи про встановлення юридичного зв`язку між генетичними батьками та дитиною, народженою в результаті програми сурогатного материнства в країнах, де сурогатне материнство заборонено – Menneson and others V. France; Labasse v. France;
• справи про встановлення юридичного зв`язку між генетичними нерідними батьками та дитиною, народженою в результаті програми сурогатного материнства у країнах, де сурогатне материнство заборонено – Paradiso and Campanelli v. Italy;
• справи про сурогатне материнство для одностатевих пар – D.B. and others v. Swizerland.