Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії –
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якому просить:
– визнати протиправним та скасувати пункт 33 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 листопада 2024 року № 196/975 про призначення дружині померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в сумі 671000 грн;
– зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дружиною загиблого солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказала, що 01.03.2022 року ОСОБА_2 призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 та мобілізований у ЗСУ. Повідомила, що 10.08.2023 року, отримала сповіщення сім`ї померлого від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 149, в якому було вказано, що чоловік позивачки, солдат ОСОБА_2 , який проходив військову службу по мобілізації, під час бойового чергування у зв`язку з різким погіршенням здоров`я помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у н.п. Табаївка Куп`янського району Харківської області, відповідно до сповіщення військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2023 року № 2629. Позивачка зазначила, що згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 12-19-629-2т/23 від 10 серпня 2023 року, причиною смерті ОСОБА_2 є гостре порушення кругообігу, коронарокардіоскрелоз, атеросклеротична хвороба серця. Вказала, що звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю чоловіка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168, однак відповідач відмовив позивачці у виплаті такої допомоги. Позивачка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, оскільки смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, пов`язані із захистом Батьківщини, в період воєнного стану в Україні, тому позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 .
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27122 від 31.03.2025) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчі визначені умови для виплати. При цьому, розмір допомоги згідно Постанови № 168 в сумі 15000000 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб. Такий підхід держави у врегулюванні даного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців. Зазначив, що згідно із Витягом з протоколу засідання 16 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 19.04.2024 № 663 причиною смерті ОСОБА_2 09.08.2023 є захворювання: Гостре порушення кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротична хвороба серця захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті так, пов`язані із захистом Батьківщини. Вказав, що захворювання ОСОБА_2 у вигляді наведених діагнозів виникло у період проходження служби у військовій частині під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Зазначене підтверджується інформацією з виписки з медичних карт амбулаторного (стаціонарного) хворого ультразвукового обстеження серця, проведеного ВМКЦ Західного регіону, довідкою ВЛК ВМКЦ Західного регіону. Повідомив, що залежності від причинного зв`язку загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців законодавець визначив певний порядок щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Відповідач стверджує, що з огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1 – 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва). При цьому базовим поняттям, як з точки зору розуміння права членів сім`ї на виплату одноразової грошової допомоги, так і в аспекті морально-людських цінностей, є саме смерть як факт припинення життя та факт втрати сім`єю близької особи незалежно від її причин (загибель чи смерть внаслідок поранення), яка є єдиною підставою для виплати одноразової грошової допомоги сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1 – 1-2 Постанови № 168. Це спільний об`єднуючий критерій для таких осіб. Якщо враховувати виключно буквальне формулювання зазначених вище норм (абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168), то можна дійти висновку, що у першому випадку право на одноразову грошову допомогу мають сім`ї всіх загиблих у період воєнного стану осіб, зазначених у пунктах 1 – 1-2 Постанови № 168, зокрема військовослужбовців Збройних Сил, безвідносно до будь-яких умов; у другому – сім`ї лише тих осіб, які відповідають зазначеним вище умовам (6 умов). Просив у задоволенні позову відмовити.
Позивачка надіслала на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 38164 від 08.05.2025) у якій навела доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Копію ухвали від 10.03.2025 та позовної заяви третій особі надіслано третій особі засобами електронного зв`язку за допомогою сервісу «Електронний Суд», що підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронних листів. Станом на день розгляду справи пояснення третьої особи на адресу суду не надходили.
Суд вивчив матеріали справи, з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються та встановив таке.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.07.1993 укладено шлюб що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 , яке видане відділом ЗАГСу Дрогобицького міськвиконкому, про що зроблено запис № 383.
Згідно з витягом з наказу командира 67 ОБТрО (по стройовій частині) № 7 від 01.03.2022 ОСОБА_2 призначено на посаду водія 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ої стрілецької роти НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони та вважається таким, що 01.03.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 в період з 28.04.2022 по 11.06.2022, з 11.06.2022 по 02.11.2022, з 12.11.2022 по 03.02.2023, з 03.03.2023 по 09.03.2023, з 28.04.2023 по 09.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській та Донецькій областях.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 внаслідок захворювання: Гостре порушення кровообігу. Коронарокардіосклероз. Атеросклеротична хвороба серця захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується витягом з протоколу 16 регіональної ВЛК від 19.04.2024 № 663).
ОСОБА_1 02.08.2024 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (зі змінами) (далі Порядок № 975) у зв`язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2 .
Позивачка 08.11.2024 звернулась із запитом на Міністерство оборони України з проханням надати копію написаної заяви від липня 2024 року (02.08.2024) на виплату їй, ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_8 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини у відповідності до Порядку № 975.
ІНФОРМАЦІЯ_9 26.11.2024 у відповідь на згаданий запит від 08.11.2024 скеровано лист на адресу ОСОБА_1 із долученою до неї заявою про виплату ОГД від 02.08.2024.
В подальшому, позивачка звернулась із заявою від 08.11.2024 до Міністерства оборони України у якій наполягала на уточненні заяви від липня 2024 року (02.08.2024) про виплату одноразової грошової допомоги та просила здійснити її виплату відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
Позивачка 08.11.2024 звернулась із заявою до Міністерство оборони України у якій просила нарахувати та виплатити їй, дружині загиблого (померлого) військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 одноразову грошову допомогу у розмірі та в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року.
ІНФОРМАЦІЯ_9 16.12.2024 у відповідь на заяви від 08.11.2024 поінформовано позивачку про відсутність підстав для виплату їй одноразової грошової допомоги на підставі пункту постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
Позивачка звернулась до Міністерства оборони України із заявою від 18.01.2025, у якій просила поінформувати її про стан розгляду поданих нею документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, а також про прийняте рішення за наслідком такого розгляду.
Головним управлінням соціальної підтримки 13.02.2025 повідомлено позивачку про те, що згідно з витягом з протоколу від 22.11.2024 № 196/975 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення їй одноразової грошової допомоги в розмірі 1/3 частини від 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 671000 (шістсот сімдесят одна тисяча) грн 00 коп. Також у вказаному листі вказано, що 20.01.2025 року кошти для виплати одноразової грошової допомоги перераховані на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_10 , для подальшого їх спрямування на картковий рахунок, через ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Позивачка вважає, що рішення Комісії, яке оформлене протоколом від 22.11.2024 № 196/975 протиправним, оскільки на думку позивачки, починаючи з 24 лютого 2022 року, дня введення в Україні правового режиму воєнного стану, особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплачується така допомога у розмірі, визначеному пунктом 2 Постанови КМУ № 168, а не у розмірах, визначених статтею 16-2 Закону № 2011-XII та Постановою КМУ № 975, а тому звернулась із цим позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ).
Згідно зі статтею 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 2011-ХІІ).
Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до норм статті 1 Закону № 2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – одноразова грошова допомога), – гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до положень 2 другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до змісту частини 3 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Статтею 161 Закону № 2011-XII визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 162 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, – у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів – військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (ч. 6 статті 163 Закону № 2011-XII).
Згідно із п. 8, 9 статті 163 Закону № 2011-XII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог Закону № 2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста – дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, – у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Водночас, указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб`єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов`язане з небезпекою для життя і здоров`я.
Суд зазначає, що у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану питання про виплату соціального забезпечення, зокрема одноразової грошової допомоги в разі загибелі чи смерті військовослужбовця, набули нового правового регулювання і змісту.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.
Відповідно до пункту 4 Указу № 64/2022, Кабінет Міністрів України зобов`язано невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», положеннями якої оперативно врегулював деякі особливості окремих виплат, в тому числі одноразової грошової допомоги (далі ОГД), зокрема для військовослужбовців, як осіб, які безпосередньо були залучені до виконання зазначених завдань.
Так, пунктом 1 постанови КМУ № 168 (тут і далі – у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що Установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), – розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацами 1, 2, 7 пункту 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 161 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Пунктом 2-1 Постанови КМУ № 168 установлено, порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29 липня 2022 року № 2489-IX (далі – Закон № 2489-IX) статтю 162 Закону № 2011-XII доповнено частиною 3 такого змісту: «Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до пункту п. 1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону № 2489-IX, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п. 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, норма частини 3 статті 162 Закону № 2011-XII, яка передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню з 24 лютого 2022 року.
З огляду на зміст наведених норм права, суд підсумовує, що після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою КМУ № 168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, ніж це було визначено Постановою КМУ № 975.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 серпня 2024 року справа № 380/9868/23.
У межах розгляду цієї справи суд встановив, що ОСОБА_2 проходив службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 938 від 13 вересня 2023 року, солдат ОСОБА_2 у періоди з 28.04.2022 року по 11.06.2022 року, з 11.06.2022 року по 02.11.2022 року, з 12.11.2022 року по 03.02.2023 року, з 03.03.2023 року по 09.03.2023 року, з 28.04.2023 року по 09.08.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Харківській та Донецькій областях.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Дрогобицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , про що 18.08.2023 здійснено актовий запис № 218.
Згідно з витягом з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 270 від 15.09.2023 солдата ОСОБА_2 , водія стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час несення служби на спостережному пункті, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 10 серпня 2023 року. У цьому наказі зазначено, що: «Смерть ТАК пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (захистом Батьківщини)».
Актом службового розслідування факту перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння станом на момент смерті не встановлено.
Згідно з витягом з протоколу від 22.11.2024 № 196/975 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про призначення їй одноразової грошової допомоги в розмірі 1/3 частини від 750 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2023), в сумі 671000 (Шістсот сімдесят одна тисяча) грн 00 коп.
Отже, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_8 внаслідок захворювання під час здійснення військовослужбовцем заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації, пов`язана з проходженням військової служби та не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Ураховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, під час дії воєнного стану. Причина смерті пов`язана із захистом Батьківщини.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2024 року по справі № 600/548/23-а, 10 жовтня 2024 року справа № 420/11608/23 від 17 липня 2024 року справа № 600/548/23-а, від 22 серпня 2024 року справа № 380/9868/23, при розгляді подібних правовідносин, тому така, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.
Суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Позивачка є суб`єктом, які відповідно до положень статтею 161 Закону № 2011-XII має право на призначення та отримання спірної допомоги.
Відповідно до абзацу 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи причини настання смерті ОСОБА_2 та з огляду на правове регулювання питання отримання одноразової грошової допомоги членами сімей загиблих військовослужбовців після 24 лютого 2022 року, суд дійшов висновку про наявність підстав для отримання позивачкою одноразової грошової допомоги у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 168 та для задоволення позову.
Відповідач не заперечує обставин звернення позивачки із заявою від 08.11.2024 до Міністерства оборони України про уточнення заяви від липня 2024 року (02.08.2024) про виплату одноразової грошової допомоги та просила здійснити її виплату відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану.
Отже, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним і скасування пункту 33 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 листопада 2024 року № 196/975 про призначення дружині померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в сумі 671000 грн та зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплаченої допомоги.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки слід стягнути сплачений нею при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати пункт 33 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22 листопада 2024 року № 196/975 про призначення дружині померлого внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, солдата ОСОБА_2 , одноразової грошової допомоги в сумі 671000 грн.
3. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок захворювання та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплаченої допомоги.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач: Міністерство оборони України (03168 м. Київ проспект Повітрофлотський 6; код ЄДРПОУ 00034022).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
СуддяР.П. Качур
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.