Зміна керівника компанії — завжди відповідальний крок, що вимагає уваги до юридичних деталей. Неправильно оформлене звільнення може призвести до судових позовів та фінансових втрат, а ігнорування збитків, завданих недобросовісним директором, — до прямої шкоди бізнесу. Розглянемо, як власникам розійтися з топменеджером за правилами та захистити свої інтереси, враховуючи актуальну судову практику.
Про це зазначає адвокат Тарас Онищенко, інформує ЗіБ.
Загальна процедура звільнення
Законодавство, зокрема Кодекс законів про працю, передбачає різні підстави для звільнення директора. Це може бути угода сторін, закінчення строку контракту, систематичне невиконання обов’язків, прогул, розкрадання чи інше грубе порушення.
Окремо вказан специфічна підстава, передбачена п.5 ст.41 КЗпП, — припинення повноважень посадової особи. Це дозволяє власникам (учасникам ТОВ, акціонерам АТ) звільнити директора просто за рішенням загальних зборів, без зазначення конкретної причини. Однак таке звільнення можливе лише за умови виплати директору вихідної допомоги у розмірі не менше 6 його середньомісячних заробітків. Верховний Суд неодноразово підтверджував законність такого підходу за умови дотримання процедури та виплати компенсації.
Незалежно від підстави, процедура звільнення має бути бездоганною. Все починається з рішення уповноваженого органу (зазвичай загальних зборів), яке оформлюється протоколом відповідно до статуту та закону. На підставі протоколу видається наказ про звільнення, з яким директора ознайомлюють під підпис.
В останній робочий день проводиться повний розрахунок (зарплата, компенсація за відпустку, вихідна допомога) та, за бажанням працівника, вноситься запис до трудової книжки.
Фінальний крок – внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо зміни керівника.
Порушення будь-якого з цих етапів може призвести до судового оскарження, поновлення директора на посаді та виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідальність директора за збитки: коли і як стягнути?
Керівник компанії, діючи від її імені, може своїми діями чи бездіяльністю завдати їй шкоди. Цивільний кодекс України передбачає обов’язок відшкодувати завдану майнову шкоду за наявності вини. Однак стягнення збитків з директора — процес непростий, що вимагає від компанії серйозної доказової бази.
Щоб суд задовольнив позов про стягнення збитків, компанія (позивач) повинна довести наявність усіх елементів цивільного правопорушення: протиправну поведінку директора, наявність та розмір збитків, причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою та збитками, а також вину директора.
Протиправна поведінка охоплює порушення законодавства, статуту, контракту чи фідуціарних обов’язків (діяти добросовісно, розумно, в інтересах компанії).
Збитки мають бути реальними та доведеними документально (фінансові звіти, аудиторські висновки тощо).
Причинний зв’язок означає, що саме дії директора призвели до шкоди.
Вина — це умисел або груба необережність, відсутність належної обачності, яку мав би проявити дбайливий керівник.
Судова практика свідчить про різноманітність ситуацій, де директорів притягували до відповідальності. Наприклад, Верховний Суд у справі №914/3433/21 підтвердив правомірність стягнення збитків з директора, який, маючи конфлікт інтересів, безпідставно нарахував собі завищену зарплату без погодження власників. В іншій справі (№910/12803/18) суд визнав протиправними дії директора, який продав майно товариства за заниженою ціною без проведення незалежної оцінки та без згоди загальних зборів, що призвело до прямих збитків компанії.
Також підставою для стягнення збитків може стати укладання директором договорів з очевидно невигідними для компанії умовами або з «фіктивними» контрагентами, що свідчить про відсутність належної перевірки та обачності (як приклад можна навести загальні підходи, викладені у постанові КГС від 19.02.2019 у справі №911/637/18, де наголошувалося на необхідності економічного обґрунтування рішень).
Водночас суди чітко розмежовують винні дії та звичайний підприємницький ризик. Директор не відповідає за невдалі бізнес-рішення, якщо вони приймалися добросовісно, на основі достатньої інформації, в межах повноважень та з дотриманням належної обачності. Стандарт його поведінки — лояльність до компанії та уникнення конфлікту інтересів.
Важливим фактором є наявність корпоративного схвалення рішень директора. Якщо рішення, що призвело до збитків, було належним чином схвалене загальними зборами чи наглядовою радою (за умови, що директор надав повну та достовірну інформацію), це може стати підставою для звільнення його від відповідальності. Також суди ретельно вивчають положення статуту та контракту з директором, адже саме ці документи визначають межі його повноважень та обов’язків.
Як мінімізувати ризики?
Для власників бізнесу ключовим є превентивний підхід: чітко прописуйте повноваження, обов’язки, обмеження та процедури прийняття рішень (особливо щодо значних угод та угод із заінтересованістю) у статуті та контракті. Впроваджуйте дієві механізми контролю — компетентну наглядову раду, регулярний незалежний аудит. Ретельно документуйте всі рішення органів управління. У разі виникнення підозр щодо завдання збитків – негайно ініціюйте внутрішнє розслідування або аудит для збору доказів.
Для директорів порада — діяти виключно в інтересах компанії, уникати конфлікту інтересів, усі значні або потенційно ризиковані рішення погоджувати з уповноваженими органами та належним чином це фіксувати.
Замість висновку
Звільнення директора та стягнення з нього збитків – це складні юридичні процеси, що вимагають уваги до деталей, розуміння законодавства та актуальної судової практики. Чіткі внутрішні правила, дотримання процедур та, за необхідності, своєчасна кваліфікована юридична допомога допоможуть уникнути дорогих помилок та захистити інтереси — як компанії, так і її керівника.
Ця стаття містить загальні поради та не є юридичною консультацією. Кожна ситуація унікальна, тому для вирішення конкретних питань рекомендуємо звернутися до кваліфікованого адвоката.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.