500 мільйонів, 425 мільйонів, 180 мільйонів — суми застав у резонансних провадженнях розглядаються з обранням запобіжних заходів Вищим антикорупційним судом не пов’язані з майновим станом підозрюваних. Це порушує і КПК, і практику ЄСПЛ. І це вже системний тренд.
Стаття 182 КПК однозначна: розмір застави визначається з урахуванням майнового стану підозрюваного і не може бути свідомо для нього непосильним. У трьох резонансних антикорупційних справах ця норма поступово перетворилась на декорацію. Суди визначали суми застав, з якими жодним чином не корелювали задекларовані активи підозрюваних — і лише потім, місяць за місяцем, ці суми зменшувались до реальних.
ТРИ СПРАВИ — ОДНА ЗАКОНОМІРНІСТЬ
| СПРАВА | ПОЧАТКОВА ЗАСТАВА | КІНЦЕВА ЗАСТАВА | ЯК ОБҐРУНТОВАНО |
|---|---|---|---|
| Крупа Т. Незаконне збагачення Жовтень 2024 | 500 млн грн | 20 млн грн 7 зменшень за 11 місяців | Захист вказував: 500 млн = більше суми інкримінованого незаконного збагачення. Усі активи арештовані. Внести нізвідки. |
| Галущенко Г. Легалізація, ст. 255 КК Лютий 2026 | 425 млн грн (запит САП) | 200 млн грн Визначено ВАКС | Інкримінована легалізація — понад $112 млн. Жодного публічного обґрунтування методики розрахунку застави. |
| Єрмак А. Легалізація 460 млн грн Травень 2026 | 180 млн грн (запит САП) | 140 млн грн Визначено ВАКС | САП: застава обґрунтована «майновим станом інших учасників групи». Прокурорка: реальний стан підозрюваного невідомий. Сам Єрмак: є лише задеклароване. |
Зменшення застави Крупі з 500 до 20 млн — у 25 разів — є найочевиднішим свідченням: початкова сума не відповідала жодному з критеріїв ст. 182 КПК. Суд або встановив завідомо непосильну суму, або застосував методологію, відмінну від законодавчої.
ДЕ ЗАКОНОДАВЧА ОСНОВА — І ДЕ ВОНА ЗАКІНЧУЄТЬСЯ
Ч. 4 ст. 182 КПК: застава визначається з урахуванням «майнового стану та загального доходу підозрюваного». Розмір «не може бути свідомо непосильним для підозрюваного».
Що робить обвинувачення: у справі Єрмака прокуратура публічно заявила, що застава обґрунтована «майновим станом інших учасників групи». Такого критерію в законі немає. Застава — це індивідуальний інструмент, не колективна відповідальність.
Спільна риса всіх трьох справ: суми застав математично корелюють із розміром інкримінованого злочину або майном групи — а не з активами конкретної людини. У справі Крупи захист прямо вказував: 500 млн = подвоєна сума незаконного збагачення, тоді як усі активи вже арештовані і внести заставу нізвідки. Суд погодився — через 11 місяців і сім зменшень.
Якщо застава свідомо непосильна — вона перестає бути альтернативою арешту. Вона стає самим арештом, оформленим просто у інший спосіб.
ЩО КАЖЕ ЄСПЛ
Національна асоціація адвокатів України ще у червні 2025 провела круглий стіл, присвячений обговоренню практики застосування застав, де прямо було названо це системною проблемою України. Практика ЄСПЛ з цього питання стала і є несприятливою для подібного підходу.
КЛЮЧОВІ ПОЗИЦІЇ ЄСПЛ · СТАТТЯ 5(3) ЄКПЛ
Гафа проти Мальти: розмір застави має визначатися з урахуванням матеріального становища обвинуваченого. Якщо особа залишається під вартою через неспроможність внести суму — національні органи не забезпечили ефективну реалізацію права на свободу. Суд зобов’язаний проявляти «особливу ретельність», щоб право на звільнення під заставу не було ілюзорним.
Загальний стандарт: застава є процесуальним інструментом забезпечення явки, а не формою покарання чи заходом для відшкодування збитків. Її функція — не утримати підозрюваного під вартою, а створити для нього фінансовий стимул з’являтись до суду.
Наслідок для України: справи, де застава залишалась непосильною і підозрюваний провів під вартою понад розумний строк — потенційна підстава для звернення до ЄСПЛ за ст. 5(3) Конвенції.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні “Ilijkov v. Bulgaria” від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі “Пунцельт проти Чехії” (“Punzelt v. Czech Republic”) № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
При аналізі судової практики вбачається, що найбільш ймовірною аргументацією ризиків, які зазначає сторона обвинувачення є те, що підозрюваний може здійснити спроби:
- 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Отже, сторона захисту повинна надати суду докази відсутності ризиків з боку підозрюваного щодо перешкоджання розслідуванню, переховування від органів досудового розслідування і т.і.
Судова практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ):
- · перспектива втратити заставу у разі неявки особи на судове засідання повинна діяти як достатній стримувальний фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання підозрюваного чи обвинуваченого переховуватися (п. 78 рішення у справі Mangouras v. Spain);
- · розмір застави необхідно оцінювати передусім з огляду на особу підозрюваного чи обвинуваченого та його активи, проте також за певних обставин суду варто брати до уваги суму збитків, які приписують фігуранту провадження (п. 81 рішення у справі Mangouras v. Spain);
- · виключна увага на розмірі ймовірних збитків є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Саме тому суд також має ретельної оцінити спроможність особи сплатити визначений розмір застави та обґрунтувати визначену суму (п. 32 рішення у справі Істоміна проти України).
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО ДЛЯ АДВОКАТІВ
Проблема не лише в конкретних справах. Якщо у правоохоронній практиці формується «стандарт» визначення застави як відсотка від суми злочину або на підставі активів групи — це змінює саму природу інструменту. Застава перетворюється на механізм утримання під вартою тих, хто не може зібрати кошти, і звільнення тих, у кого є ресурси — незалежно від реального ризику переховування.
У справі Крупи суд сам визнав це, зменшивши суму у 25 разів. У справах Галущенка і Єрмака повні тексти ухвал — з обґрунтуванням методики — ще не оприлюднені. Але публічні заяви прокуратури вже зафіксовані. І вони не відповідають ні ст. 182 КПК, ні стандарту Європейського суду з прав людини.
Відповідно до самої ж практики антикорупційного суду, 01 листопада 2022 р. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в рамках справи № 991/4791/22, провадження №11-сс/991/343/22 (ЄДРСРУ № 107154734) вказала, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя здійснює судовий контроль саме сторони обвинувачення, адже саме ця сторона має переконати слідчого суддю у необхідності відступити від принципу свободи особи (у випадку порушення питання про тримання під вартою) та принципу свободи володіння майном (у випадку порушення питання про заставу як запобіжний захід або арешт майна).
Крім того, встановлений законом обов`язок слідчого судді, суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом. Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Аналогічну позицію Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду раніше висловлювала в ухвалі від 07.11.2019 у справі № 991/908/19 (пункт 163) та в ухвалі від 28.05.2022 у справі № 991/3661/20 (пункти 121-122).
ВИСНОВОК
Три справи демонструють одне: в антикорупційних провадженнях застава розраховується від суми злочину або активів групи, а не від майнового стану підозрюваного. Це суперечить ст. 177 КПК, ч. 4 ст. 182 КПК.
ЄСПЛ відповів на це питання у справі «Гафа проти Мальти»: непосильна застава = ілюзорне право на свободу = порушення ст. 5(3) ЄКПЛ.
Наступні дії: повні тексти ухвал мають містити обґрунтування методики розрахунку застави. Якщо не містять — це самостійна підстава для оскарження.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.