Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
суди попередніх інстанцій визнали винуватою і засудили обвинувачену за ч. 2 ст. 382 КК. Згідно з ч. 5 ст. 74 КК звільнили її від призначеного покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
У касаційній скарзі прокурор вважає, що вирок та ухвала щодо засудженої підлягають зміні з виключенням зі змісту судових рішень вказівки на призначення їй покарання.
Позиція ККС: кримінальне провадження передано на розгляд ОП ККС ВС.
Підстава передачі кримінального провадження на розгляд ОП ККС ВС: необхідність відступити від висновку, викладеного у постановах Першої судової палати ККС від 07.11.2024 (справа № 401/2378/21, провадження № 51-3203км24), Другої судової палати ККС від 18.06.2020 (справа № 756/6876/19, провадження № 51-5464км19), Третьої судової палати ККС від 25.06.2025 (справа № 684/477/19, провадження № 51-828км25), від 05.02.2026 (справа № 404/6535/19, провадження № 51-3899км25), де зазначено, що суд при постановленні вироку, яким визнав особу винуватою, ухвалюючи рішення про її звільнення від покарання відповідно положень ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК, повинен звільнити особу від покарання без його призначення.
Обґрунтування позиції ККС
колегія суддів ККС вказала, що звільнення особи від покарання без його попереднього призначення суперечить не тільки точному змісту положень КК, але й принципам формальної логіки, адже це вказуватиме на те, що особа буде звільнятися від того, що до неї не було застосовано (призначено), а лише тільки потенційно їй загрожувало.
Випадок, коли покарання не призначається певній особі, оскільки жодне з передбачених у санкції певної статті (частини статті) Особливої частини КК покарань не може бути в силу інших положень КК застосоване до певної особи, лише підкреслює необхідність конкретизованого розуміння покарання як заходу примусу, й має розглядатися як виключення із загального правила, зумовлене не змістом кримінально-правових відносин, а колізіями між певними положеннями Загальної та Особливої частини чинного КК, недостатньою альтернативністю змісту окремих санкцій окремих статей (частин статей) Особливої частини КК щодо основних покарань і т. п.
До того ж, якщо пристати до правозастосування, за яким звільненням від покарання є звільнення не від конкретного виду й розміру покарання, призначеного судом, а відмова від його призначення в цілому, то беззмістовним буде перегляд справи за нововиявленими обставинами в порядку, визначеному статтями 459-464 КПК у разі, коли новим вироком встановлено, що в розумінні ч. 3 ст. 49 КК були перервані строки давності щодо кримінального правопорушення, за яке особа засуджена за попереднім вироком, отже наявне підґрунтя до застосування п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК, статей 70, 71 КК за відповідним зверненням потерпілого чи прокурора або інших учасників провадження та осіб, інтересів яких це стосується.
Ухвала колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 18.02.2026 у справі № 214/43/19 (провадження № 51-1650км21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/134323053
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.