18 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Обухівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області , про встановлення факту батьківства та зобов’язання вчинити певні дії.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив зобов’язати Обухівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису про народження дитини, вказавши його батьком дитини ОСОБА_4, народженої ОСОБА_2.
Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, посилаючись на відсутність предмета спору.
Районний суд закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Апеляційний суд скасував ухвалу районного суду та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке.
Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а отже і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред’явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред’явлення позову.
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що між сторонами існує спір, предметом якого є батьківські права ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_4, матір’ю якої є ОСОБА_2, тому вважав помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність предмета спору у цій справі та наявність підстав для закриття провадження.
Апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що сам по собі факт реєстрації народження дитини на підставі спільної заяви чоловіка та жінки, які не перебувають у шлюбі між собою, не може бути підставою для позбавлення особи, яка вважає себе батьком дитини, права на звернення до суду за захистом своїх інтересів та не свідчить про відсутність предмета спору.
Постановою Верховного Суду від 01 березня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі No372/977/19 (провадження No 61-22969св19 )можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95213385