Кримінальна відповідальність за службову недбалість (ст. 367 КК) настає лише у випадку, коли дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов’язків цієї службової особи, або якщо обов’язок діяти відповідним чином юридично було включено (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК, характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов’язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити.
Обставини справи: ОСОБА_1, начальник відділу освіти РДА, у межах наданих
повноважень, видала наказ, яким було прийнято у власність відділу освіти на
безоплатній основі та одночасно затверджено проєкт «Капітальний ремонт школи (заміна віконних блоків)» кошторисною вартістю 882 708 грн, яка була визначена ПП-1 і перевірена філією «Держбудекспертиза». З метою реалізації цього проєкту через електронну систему публічних закупівель РгоZorro було проведено аукціон, переможцем якого стало ТОВ, що запропонувало найбільш вигідну пропозицію (загальна вартість робіт на суму 759 000 грн ). Між указаним ТОВ і відділом освіти РДА було укладено договір на виконання ремонтних робіт за вказаним вище проєктом, однак цей договір було розірвано за взаємною згодою сторін. ОСОБА_1 направила директору ПП-1 як розробнику проєкту лист з проханням про внесення змін до нього, що було задоволено.
У подальшому ОСОБА_1 прийняла рішення про виключення із погодженого раніше переліку такого виду робіт, як улаштування внутрішніх відкосів ПВХ-плитою, хоча їх вартість була включена в за гальну вартість робіт за договором. ОСОБА_1 без офіційного погодження змін до проєктної документації з проєктною організацією, без проведення повторної державної будівельної експертизи зміненого проєкту особисто підписала контракт на суму 772 383 грн на будівництво вказаного об’єкту, та договірну ціну до цього контракту, які були розроблені не проєктною організацією, що мала здійснювати авторський нагляд (ПП-1), а підрядною організацією (ПП-2). У договірній ціні, підписаній ОСОБА_1, було замінено порівняно з проєктом віконні блоки з однокамерним склопакетом та фурнітурою, з одночасним виключенням робіт з улаштування відкосів, які були передбачені проєктом.
У подальшому ОСОБА_1 особисто затвердила акт, в якому були відсутні позиції щодо улаштування відкосів як штукатуркою (що передбачалося первинним проєктом), так і ПВХ-плитою (про що йшлося у її офіційному листі, адресованому ПП-1, та у листі даного підприємства).
Також, при проведенні взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт, ОСОБА_1 ні особисто, ні шляхом надання доручення або вказівки підлеглим працівникам, в тому числі керівнику господарчої групи відділу освіти, не здійснила аналізу цін на ринку будівельних матеріалів в області та не використала інформацію про
середньозважені та усереднені ціни для порівняння їх з тими, що були зазначені в ціновій пропозиції ПП-2 та ФОП.
На підставі поданих відділом освіти РДА документів, підрядні роботи були
оплачені повністю на загальну суму 772 383 грн, унаслідок чого адміністрації було спричинено збитки в сумі 205 828,60 грн у вигляді втрати грошових активів через надмірне перерахування (сплату) бюджетних коштів за проведений ремонт.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано за відсутності в її діях складу
кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без зміни вирок місцевого суду.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: системний аналіз положень ст. 367 КК дає підстави
вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії,
невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов’язків цієї службової особи, або якщо обов’язок діяти відповідним чином юридично було включено (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у пред’явленому ОСОБА_1 формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК не зазначено, які саме
конкретно службові обов’язки не виконала ОСОБА_1 та причинний зв’язок між
невиконанням цих обов’язків і завданням тяжких наслідків, натомість по суті
обвинувачення зводиться до переліку загальних обов’язків ОСОБА_1 як начальника відділу освіти, визначених Положенням про відділ освіти РДА та Посадовою інструкцією начальника відділу освіти РДА. При цьому у вказаній посадовій інструкції не зазначені такі обов’язки, як здійснення контролю за проведенням ремонтних робіт, перевірка джерел придбання будівельних матеріалів та відповідність їх проєктній документації, ініціювання внесення змін до договору підряду, вимагання розірвання договору підряду та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору, здійснення аналізу цін на ринку та використання інформації про середньозважені та усереднені ціни для співставлення їх з тими, що були зазначені в ціновій пропозиції.
Тобто, в даному випадку ОСОБА_1 не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, оскільки на неї фактично не покладалися обов’язки, які б передбачали вчинення дій, наведених в обвинуваченні.
Посилання на невиконання ОСОБА_1 інших вимог законодавства та нормативних актів, перелічених в обвинувальному акті, які нібито були їй відомі,
апеляційний суд обґрунтовано визнав недоведеними, такими, що не підтверджуються будь-якими доказами у кримінальному провадженні, та є лише припущеннями.
Крім того, з суб’єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 367 КК, характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов’язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але
легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова
особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити).
Службова недбалість – це злочин, який може бути вчинений виключно з необережності, у зв’язку із чим наведене в обвинувальному акті формулювання
форми вини ОСОБА_1 («поставила інтереси юридичних осіб вище державних
інтересів, хоча повинна була і могла їх захистити та використати надані їй за посадою можливості»), не відповідає вимогам статей 24, 25 КК, беручи до уваги той факт, що необережність і умисел є різними формами вини, що виключають одна одну.
Детальніше з текстом постанови ВС від 17.08.2021 у справі No 484/1376/18 (провадження No 51-3490км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99123656