Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що між ним та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги № 12-06/15 від 12 червня 2015 року.
Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язувався надати правові послуги щодо юридичного супроводу в Оболонському районному суді міста Києва цивільних справ про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 додатку до вищевказаного договору вартість робіт склала 22 000 грн, оплата проводиться у повному розмірі на момент підписання угоди.
12 червня 2015 року вказані грошові кошти були сплачені позивачем на рахунок ОСОБА_2 .
Протягом співпраці ОСОБА_2 увійшов до ОСОБА_1 в довіру, а потім коли він втратив пильність, почав його обманювати та вчинив наступні дії: вручив йому сфальсифіковані судові рішення, у тому числі підроблені ухвали суду із завищеними сумами судового збору, надсилав на електронну пошту сфальсифіковані банківські квитанції про необхідність сплати судового збору у розмірі, які не відповідали ставкам судового збору, визначеним Законом України «Про судовий збір», повідомляв йому неправдиві відомості щодо результатів розгляду судами зазначених цивільних справ.
Вказані документи та інформацію відповідач надавав ОСОБА_1 особисто, у вигляді смс-повідомлень, листів, які надходили на електронну адресу позивача.
Зазначені обставини підтверджуються висновком експертного дослідження інформації, якою здійснювався обмін за допомогою електронних засобів зв`язку від 13 квітня 2017 року № 2197.
У результаті вказаних дій відповідача, останній протягом червня 2015 року – квітня 2016 року, обманом заволодів грошовими коштами позивача у розмірі 219 637,93 грн. У зв`язку з вказаними подіями, ОСОБА_1 змушений був звернутися до правоохоронних органів із заявою про порушення проти ОСОБА_2 кримінальної справи, за наслідками розгляду якої, Оболонським УП ГУНП у м. Києві 23 травня 2016 року було порушено кримінальне провадження за № 12016100050005184 за частиною першою статті 190 КК України.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути із ОСОБА_2 на його користь 219 637,93 грн безпідставно одержаних коштів, 171 966, 88 грн процентів за безпідставне користування грошовими коштами позивача та 100 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання правничої допомоги у розмірі 22 726,07 грн, а також 50 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що дійсно 12 червня 2015 року між сторонами був укладений договір про надання правової допомоги № 12-06/15. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 як адвокат зобов`язувався надати правові послуги щодо юридичного супроводу в Оболонському районному суді міста Києва цивільних справ про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком – ОСОБА_1 .
Вартість робіт за вказаним договором склала 22 000,00 грн, однак, окрім робіт, вказаних у пункті 1 додатку № 1 до договору за ініціативи ОСОБА_1 ОСОБА_2 надав додаткову правову допомогу по справах.
ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 укласти між ними новий договір про надання правової допомоги з чітким переліком юридичного супроводу, але під час переговорів сторони дійшли згоди, що предмет договору було узгоджено усно, а винагороду за правничу допомогу ОСОБА_1 буде перераховувати на банківські реквізити адвоката ОСОБА_2 у розмірі, пропорційно витраченому часу, що у кінцевому результаті склало суму у розмірі 242 364 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2019 року частково задоволено первісні позовні вимоги ОСОБА_1 .
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 219 637,93 грн та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 171 966,88 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені судом обставини свідчать про те, що грошові кошти без наявності правових підстав були перераховані ОСОБА_1 на банківські картки, що належать ОСОБА_2 без зазначення призначення платежу, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами, а також про те, що перераховані кошти є безпідставно отриманими ОСОБА_2 .
Залишаючи без задоволення зустрічні позовні вимоги, місцевий суд вказав про те, що ОСОБА_2 не надав до суду докази на підтвердження того, що він надавав іншу (окрему чи додаткову) правову допомогу, аніж та, яка передбачена договором про надання правової допомоги № 12-06/15 від 12 червня 2015 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.
Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, місцевим судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з`ясували обставини справи.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та залишення без задоволення зустрічних позовних вимог.
Місцевим судом не враховано, що положення статті 1212 ЦК України не регулюють виниклі правовідносини, не надано оцінки доводам про надання правничої допомоги за усною домовленістю сторін.
Також місцевим судом необґрунтовано застосовано положення частини другої статті 625 ЦК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
07 лютого 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 червня 2015 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір про надання правової допомоги № 12-06/15 (т. 1 а.с. 17).
Відповідно до умов вказаного договору адвокат ОСОБА_2 зобов`язувався надати правові послуги ОСОБА_1 щодо юридичного супроводу в Оболонському районному суді міста Києва цивільних справ про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 додатку до вищевказаного договору вартість робіт склала 22 000 грн, оплата здійснюється на момент підписання адвокатської угоди у повному розмірі.
12 червня 2015 року вказані грошові кошти були сплачені ОСОБА_1 , що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 12 червня 2015 року № 12-06/15 та платіжним дорученням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 червня 2015 року № 41114149795 (т. 1 а.с. 18).
У результаті співпраці між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 за період з червня 2015 року по квітень 2016 року ОСОБА_1 було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 219 637,93 грн, що підтверджується платіжними дорученнями ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19 червня 2015 року № Р24А299363679415734; від 30 червня 2015 року № Р24А338578480236776; від 28 липня 2015 року № Р24А438063729505410; від 06 серпня 2015 року № Р24А471508685968600; від 01 вересня 2015 року № Р24А6882434А3199260; від 28 вересня 2015 року № Р24А17379547А409150; від 23 жовтня 2015 року № Р24А28582258А259691; від 19 листопада 2015 року № Р24А40265236А092911; від 22 листопада 2015 року № Р24А41493676А845676; від 25 листопада 2015 року № Р24А1044806А9630045; від 25 листопада 2015 року № Р24А1044806А9630045; від 25 листопада 2015 року № Р24А1059417А4107407; від 11 грудня 2015 року № Р24А8471311А8913955; від 17 грудня 2015 року № Р24А11256542А827436; від 25 грудня 2015 року № Р24А15236362А379624; від 29 грудня 2015 року № Р24А16856170А955547; від 28 квітня 2016 року № Р24А72772341А395489; від 30 квітня 2016 року № Р24А73946195А784463, довідками ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 квітня 2017 року № 2017041213506354 та від 05 жовтня 2018 року № 7G18CH14DR23CM2B.
23 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського УП ГУНП у м. Києві із письмовою заявою про те, що 12 червня 2015 року о 15 год 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_1 , вказану заяву було зареєстровано до ЖЄО № 32505.
24 травня 2016 року Оболонським УП ГУНП у м. Києві за письмовою заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за № 12016100050005184, зазначені у заяві ОСОБА_1 дії кваліфіковані за частиною першою статті 190 КК України (т. 1 а.с. 66).
Листом від 25 квітня 2018 року № 37-2150-16 Київська місцева прокуратура № 5 повідомила ОСОБА_1 про те, що досудове розслідування кримінального провадження № 12016100050005184 здійснює слідчий СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві Чумаков О. О., а процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють група прокурорів, а саме: прокурор Київської місцевої прокуратури № 5 Сидоренко Д. Ю. , яка є старшим групи прокурорів та прокурори Київської місцевої прокуратури № 5 Михайлик Д. О. та Андрієнко О. І.
У протоколі допиту СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 17 червня 2016 року свідок ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 у період з вересня 2015 року зараховував на карткові рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_2 , грошові кошти на загальну суму у розмірі 240 000 грн, приблизно двадцятьма платежами, в якості оплати судового збору по справах ОСОБА_1 , в яких ОСОБА_2 здійснював представництво. Однак, жодного разу судовий збір за ОСОБА_1 він не сплачував, ОСОБА_1 самостійно його сплачував.
З довідки ПАТ «Перший Інвестиційний Банк» вбачається, що квитанції № ПН156605 від 28 квітня 2016 року на суму 27 560 грн та № ПН1264494 від 28 квітня 2016 року на суму 27 560 грн відсутні за даними бухгалтерського обліку квитанцій у вказаному банку та дані платежі через касу відділення № 1 міста Києва не проводилися.
22 жовтня 2018 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 письмову претензію про сплату 22 726,07 грн заборгованості за договором від 12 червня 2015 року про надання правової допомоги № 12-06/15.
Листом від 16 серпня 2018 року № 235-АЗ/125/51 Оболонське УП ГУНП у м. Києві повідомило ОСОБА_2 про те, що у провадженні СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12016100050005184 від 24 травня 2016 року за частиною першою статті 190 КК України, які заведені на підставі заяви ОСОБА_1 , який вказує на те, що 12 червня 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 адвокат ОСОБА_2 шляхом підробки документів шахрайським шляхом заволодів його грошовими коштами. На даний час по вказаному кримінальному провадженню триває досудове розслідування з метою встановлення всіх обставин події.
ОСОБА_2 надав розрахунок суми гонорару за надану адвокатом правничу допомогу згідно договору – доручення № 12-06/15 від 12 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 на загальну суму 241 637, 93 грн.
20 травня 2016 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 було укладено та підписано акт прийому – передачі документів, а саме папки з усіма документами ОСОБА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом положень частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим – з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди – у найближчий можливий строк.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Згідно із частиною другою статті 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, провадження № 12-182гс18).
Під час розгляду справи встановлено, що за договором про надання правової допомоги від 12 червня 2015 року № 12-06/15 адвокат ОСОБА_2 зобов`язався надати правничі послуги ОСОБА_1 щодо юридичного супроводу в Оболонському районному суді м. Києва справи про розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та справи про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей. Сторони визначили, що вартість правничої допомоги становить 22 000 грн, які клієнт сплатив адвокату на момент підписання адвокатської угоди у повному розмірі.
Суду не було надано доказів на підтвердження доводів ОСОБА_2 , що він надавав правову допомогу (додатково чи з інших юридичних/правових питань), яка була вчинена усно чи у вигляді письмової консультації, як і не було надано підтвердження того, що між адвокатом ОСОБА_2 та клієнтом ОСОБА_1 на виконання вимог частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» укладено письмовий договір у письмовій формі протягом трьох днів після усного погодження про це.
Місцевий суд обґрунтовано не прийняв наданий ОСОБА_2 розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу згідно договору – доручення № 12-06/15 від 12 червня 2015 року на загальну суму 241 637, 93 грн, оскільки не доведено, що ОСОБА_1 був ознайомлений із вказаними розмірами винагороди адвоката, з повним переліком проведених адвокатом дій за вказаним договором.
Матеріали справи не містять договору – доручення № 12-06/15 від 12 червня 2015 року.
Сторони 12 червня 2015 року уклали договір про надання правової допомоги № 12-06/15, а не договір – доручення.
За таких обставин, висновки місцевого суду про недоведеність зустрічних позовних вимог є правильними.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлені обставини свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 219 637,93 грн без наявності правових підстав були перераховані ОСОБА_1 на банківські картки, що належать ОСОБА_2 (без зазначення призначення платежу), що свідчить про те, що перераховані кошти є безпідставно отриманими ОСОБА_2 .
Суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши докази у справі, дали їм належну оцінку з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що положення статті 1212 ЦК України не регулюють виниклі правовідносини є необґрунтованими та безпідставними, а посилання на те, що місцевим судом необґрунтовано застосовано положення частини другої статті 625 ЦК України колегія суддів не приймає з огляду на те, що дана норма права судами у спірних правовідносинах не застосувалась.
Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.
У частині другій статті 1214 ЦК України передбачено можливість стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 536 ЦК України.
Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України це плата за користування чужими коштами, у тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.
Підставою для застосування до правовідносин положень статті 536 ЦК України є факт користування чужими коштами.
Якщо сторони не встановили розмір процентів, він визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Саме з таких підстав ОСОБА_1 було проведено розрахунок суми процентів за користування безпідставно набутими коштами.
Вказаний розрахунок ОСОБА_2 не спростований.
Апеляційний суд під час перегляду справи надав оцінку цьому розрахунку та вказав, що він є правильним та коригуванню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Місцевий суд виконав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.