Громадська організація Фундація DEJURE опублікувала маніпулятивний матеріал із заголовком про «тінь Портнова і Медведчука» у контексті адвокатури.
Важливіше інше: незалежно від деталей матеріалу, схема манупіляцій так званого адвкокаційного менеджера цієї ГО Ярослава Кузишина стабільна й повторювана — і її можна розібрати на фактах, які доступні та перевіряються.
Хто говорить і з якої позиції: Кузишин — не «експерт з адвокатури», навіть не правник, а “адвокаційний менеджер”
Публічні профілі Ярослава Кузишина на медіамайданчиках визначають його як:
- «адвокаційний менеджер Фундації DEJURE» на сторінці автора «Української правди».
- Те саме видно на колонковій сторінці УП, де прямо вказано авторство з цією роллю.
- Аналогічно він представлений як автор на ZN.ua.
- навіть на NV.ua у Кузишина з’явилась колонка адвокаційного менеджера DE JURE.
Це не дрібниця, це ключ до розуміння: “адвокаційний менеджер” — це професійна роль просування позицій, комунікацій, кампаній. Однак, це аж ніяк не доказ експертності в:
- дисциплінарній практиці адвокатури,
- правилах адвокатської етики,
- процедурах та процесах органів самоврядування,
- міжнародних стандартах захисту професії.
“Помічник секретаря Синоду”, організатор курсів Школи Святого Духа та брат Ярослав
На офіційному сайті УГКЦ у контактній інформації Синодів вказано: «Ярослав Кузишин, помічник Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ». Окремо, на сайті Київської Трьохсвятительської духовної семінарії є новина про те, наш герой презентував книгу «Душпастирство руху Католицької харизматичної віднови в Україні». Автором книги є випускник Київської Трьохсвятительської духовної семінарії — брат Ярослав Кузишин.
Звичайно, все це не безкоштовна робота, і наш майже святий герой на цьому заробляє, тож, якщо вас зацікавила цю праця, ви можете її придбати за 305 гривень за посиланням.
Ще у 2022 році Ярослав Кузишин ні сном ні духом про адвокатуру не знав і не думав, а займався організацією Формаційних курсів Школи Святого Духа. Детальніше з проєктом ви можете ознайомитись подивившись відео на каналі Живе.ТВ у програмі Добра розмова.
В іншому житті вже у ролі адвокаційного менеджера він також заробляє гроші, але вже критикою адвокатського самоврядування та адвокатури в цілому, і заробляє гроші чи немалі. Так лише у 2024 році Громадська організація Фундація DE JURE зі штатною чисельністю у 5 осіб – витратила на маніпулятивні матеріали близько 43,3 млн гривень. Непогано, правда?
У чому саме маніпуляція: “токсичні прізвища” як заміна доказів
Коли текст про адвокатуру будується через рамку “тінь Портнова/Медведчука”, працює простий механізм:
- Ярлик ставиться першим — до аргументації.
- Далі будь-який факт читається через “винність”.
- Після цього не треба доводити норму чи процедуру — достатньо морального вироку.
Це не правовий аналіз. Це політичний фрейм, який зручний рівно тому, що адвокатура — складна інституція, а аудиторії простіше продати “поганих” і “добрих”, ніж процедури.
Юридична тема не терпить такого фрейму. Бо дисциплінарні й етичні питання в правовій державі вирішуються за стандартами професії (процедура, докази, кодекс), а не кампанійними ярликами. Це прямо відповідає логіці міжнародних стандартів щодо ролі адвокатів і дисциплінарних процедур.
Чому “адвокаційні менеджери” лізуть в етику й дисципліну адвокатури
Тому що це високовпливова зона:
- якщо ти “пояснюєш” суспільству, що адвокатура “не така”, ти формуєш політичне виправдання для втручання в самоврядування;
- якщо ти кажеш, що “етика не важлива/мат у соцмережах можна виправдати”, ти розмиваєш професійний стандарт і спрощуєш майбутні атаки;
- якщо ти підміняєш представництво адвокатури “експертами з Громадських організацій”, ти отримуєш монополію на “правильну думку” в донорських і медійних колах.
Це й є “псевдоекспертність” у чистому вигляді: комунікаційна роль = експертність, а медійний доступ = мандат.
Найнебезпечніше: коли виправдовують хамство/лайку як “емоцію”
У правничій професії етика — не декорація. Вона існує саме тому, що правник працює з довірою й із правами людини. Якщо “експерт” виправдовує публічну грубість, він фактично каже: стандарти не потрібні. Це перетворює інститут захисту на політичний шум. І це абсурдно ще й тому, що самі ці “експерти” вимагають високих стандартів від інших, але в момент, коли треба застосувати стандарт до “своїх”, починається психологічна казка про “емоції” та “контекст”.
Висновок: що треба називати своїми іменами
- Кузишин у публічних профілях — адвокаційний менеджер, а не мандатний представник адвокатури чи навіть особа, що має глибоку експертизу.
- Наратив “Портнов/Медведчук” як рамка дуже часто духовним наставником використовується й тиражується, коли мова йде про адвокатуру та адвокатське самоврядування.
- Теза “це тінь Портнова/Медведчука” — не доказ. Це спосіб закрити дискусію до аналізу норм.
- “Помічник секретаря Синоду”, організатор курсів Школи Святого Духа та брат Ярослав Кузишин пише книжки на духовні теми, здавалось би там йому і місце, можливо там глибока експертиза? Можливо не даремно кажуть, що юристи, церковники та лікарі мають щось спільне?
Замість висновку
Проблема не в тому, що хтось критикує адвокатуру. Проблема в тому, що адвокатуру атакують інструментами пропаганди — ярликами й асоціаціями — а роблять це люди, яких публічно представляють як адвокаційних менеджерів, а не як носіїв професійного мандату чи дисциплінарної практики. Коли етику й дисципліну професії починають “пояснювати” не адвокати, а менеджери кампаній, суспільство отримує не реформу, а медіа-конструкт. І це єдине, що там реально працює — а не докази.
Поки готувався цей матеріал, рішення Національної асоціації адвокатів України прокоментувала координаторка комітетів Світлана Грушко, яка також пояснила мотиви створення, завдання та функціонал Комітету з питань захисту постраждалих від збройної агресії проти України, компенсаційних механізмів та євроінтеграційного правового забезпечення відновлення, який очолив адвокат Єрмак.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.