08 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про повернення боргу за договором оренди нежитлового приміщення.
Суд установив, що між сторонами укладено договір оренди нежитлового
приміщення, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у користування
приміщення, а відповідач зобов’язався сплачувати орендну плату за нього. Договір оренди укладався на строк до 23 травня 2024 року, а якщо жодна сторона в строк за один місяць до закінчення цього договору не заявить про намір продовжувати його дію, цей договір вважається автоматично продовженим на той самий строк. Між сторонами підписана додаткова угода до договору, якою сторони вирішили припинити дію договору оренди з 29 липня 2015 року, сторони підписали акт приймання-передачі приміщення. Однак відповідач не сплатив суму орендної плати, у зв’язку з чим утворилася заборгованість.
Суд першої інстанції задовольнив позов про повернення боргу за договором оренди нежитлового приміщення.
Суд апеляційної інстанції змінив рішення суду в частині суми коштів, які підлягають поверненню. При цьому суд зазначав, що оскільки предметом оренди було нежитлове приміщення багатоквартирного будинку, а не будівля або інша капітальна споруда, то посилання відповідача на нікчемність договору оренди через відсутність його нотаріального посвідчення необхідно відхилити з посиланням на частину другу статті 215, частину першу статті 220, частину другу статті 793 ЦК України.
Верховний Суд змінив мотивувальну частину судових рішень, зробивши такі висновки.
Нежитлове приміщення в розумінні ст. 793 ЦК України (у чинній станом на 22 травня 2014 року редакції) є окремою частиною будівлі.
Договір найму нежитлового приміщення на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У разі відсутності нотаріального посвідчення договору найму нежитлового приміщення, укладеного на три роки і більше, такий договір є нікчемним.
У справі, що переглядалася, відповідно до договору в оренду передано нежитлове приміщення, договір оренди нотаріально не посвідчений, тому є нікчемним. За таких обставин висновок судів про стягнення заборгованості на підставі нікчемного договору оренди є неправильним.
Разом із цим загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема,
справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої
правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Тлумачення цієї норми права дозволяє дійти висновку про те, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням розумності, належить
користування чужим майном (майном потерпілого). Потерпілий, якому належить
майно, яким користувався набувач, має право вимагати від набувача повернення такого збагачення.
Позивач пред’явив позов про стягнення з відповідача коштів за користування
нежитловим приміщенням. Відповідач не заперечував факту користування цим
приміщенням, як і узгодженого сторонами розміру плати за таке користування. Тому суди не врахували, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням вимог розумності, належить користування чужим майном (майном потерпілого).
За таких обставин Верховний Суд змінив судові рішення в мотивувальній частині та щодо вказівки в резолютивній частині про стягнення заборгованості за договором оренди, а в іншій частині ― залишив без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі No 759/9443/17 (провадження No 61-11386св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101913114