Рівненський апеляційний суд скасував рішення суду попередньої інстанції, яким задоволено заяву жительки Березнівського району про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємиці, матері заявниці, яка померла у 2021 році, зі спадкодавицею, яка померла за кілька років до цього.
Про це повідомляє Судова влада.
Підставою для задоволення апеляційних вимог особи, яка оскаржила таке рішення місцевого суду, наполягаючи на його скасуванні та залишенні заяви племінниці про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, стали обставини справи, які, на думку апеляційного суду, привели до прийняття помилкового рішення судом першої інстанції.
Суду відомо, що у 2016 році відкрилась спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в одному з міст Рівненської області після смерті спадкодавиці.
Разом із матір’ю проживала донька, яка також через кілька років померла.
Її донька у 2021 році, в шестимісячний строк після смерті матері, звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Ще у 2016 році також із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері звернувся син спадкодавиці.
Апеляційний суд з’ясував, що між апелянтом та заявницею (дядьком та племінницею, авт.) існує спір щодо спадкового майна, тому вимоги про встановлення факту постійного проживання необхідно вирішувати в порядку позовного провадження із залученням до участі у справі всіх спадкоємців та заінтересованих осіб.
Така позиція викладена в абз. 3 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». У ній зазначається, що якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.