Європейський суд з прав людини виніс перше рішення щодо батьківських прав трансгендерів

Заборона трансгендеру контактувати зі своїми дітьми порушила право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції), а також призвела до дискримінації (ст. 14).

До такого висновку прийшов Європейський суд з прав людини в рішенні «A.M. проти Росії», повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect» з посиланням на РБК.

В 2008-му А.М. (тоді чоловік) вступила в шлюб з Н., в якому у них з’явилося двоє дітей. Після розлучення в 2015 році A.M. зробила трансгендерний перехід – зробила операцію зі зміни статі і за документами стала жінкою.

Суд залишив дітей з матір’ю. А.М. платила аліменти і бачилася з дітьми, проте на прохання колишньої дружини представлялася чоловіком і носила чоловічий одяг.

Незабаром Н. стала забороняти колишньому чоловікові зустрічі, а в 2017 році звернулася до суду з вимогою обмежити батьківські права А.М. Свою вимогу вона обґрунтувала тим, що трансгендерний перехід завдав непоправної шкоди психічному здоров’ю і моральності дітей, а також міг призвести до неповноцінності і знущання в школі.

Районний суд виніс рішення про обмеження батьківських прав. У своєму рішенні він спирався на судово-психіатричну, сексологічну і психологічну експертизу А.М. і обох дітей, в якій вказувалося: розкриття трансгендерного переходу негативно позначиться на психічному здоров’ї дітей.

А.М. оскаржила рішення на основі альтернативної експертизи, однак безуспішно.

Тоді трансгендер оскаржила рішення до ЄСПЛ. Вона стверджувала, що держава порушила своє зобов’язання підтримувати і відновлювати в разі потреби відносини між дітьми і їх біологічними батьками і що втручання в її сімейне життя не було ні відповідним, ні необхідним в демократичному суспільстві.

Заявниця наполягала, що суди не вказали, чому інформація про її зміну статі буде менш шкідливою для дітей. Вона також ставила під сумнів якість експертизи та звертала увагу, що експерти спиралися лише на одну наукову статтю, яка при цьому не стосувалася виховання дітей трансгендерним батьком. Крім того, в документі експерти вказували, що не знають російських наукових досліджень про виховання дітей в таких сім’ях.

Влада, в свою чергу, стверджувала, що національні суди керувалися найкращими інтересами дітей, захистом їх прав та їх здоровим особистим розвитком.

У Страсбурзі відзначили, що російські суди, які прийняли рішення про обмеження батьківських прав, не провели всебічного вивчення всієї сімейної ситуації і не приділили належну увагу правам заявника. Вони покладалися на висновки експертних оцінок, в яких не вказано очевидної шкоди для дітей.

Також ЄСПЛ звернув увагу на те, що заходи, які повністю позбавляють спілкування з дитиною, повинні застосовуватися тільки за виняткових обставин. Однак російські суди не змогли продемонструвати належних підстав для таких обмежень і не врахували непоправні наслідки припинення спілкування для дитини.

ЄСПЛ також зазначив, що гендерна ідентичність заявниці стала ключовою при обмеженні батьківських прав. З заявницею зверталися інакше, ніж з іншими батьками, які також прагнуть контакту зі своїми відчуженими дітьми.

Обмежуючи батьківські права заявниці і спілкуючись з її дітьми без належної оцінки можливої ​​шкоди для дітей заявника, національні суди спиралися на її зміну статі. При цьому її виділяли на підставі статусу як трансгендерної особи і проводили відмінність. А це невиправдано в світлі існуючих стандартів Конвенції.

Констатувавши порушення конвенційних гарантій, Європейський суд з прав людини постановив виплатити заявниці € 9,8 тис. компенсації.