У справі No917/2101/17 спір між сторонами виник щодо ціни (вартості) набуття відповідачем права власності на предмет іпотеки, на який внаслідок невиконання позичальником кредитних зобов’язань.Відповідач звернув стягнення у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на нерухоме майно Позивача.
Позивач заперечував достовірність проведеної Відповідачем оцінки іпотечного майна, зазначаючи про те, що реальна ринкова вартість цього майна перевищує розмір кредитного боргу.
Відповідач стверджував, що набув у власність предмет іпотеки за ринковою ціною, визначеною в експертному звіті про оцінку майна, що передбачено умовами договору іпотеки та відповідає нормам чинного законодавства.
Законом України “Про іпотеку”встановлено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, а саме:звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку); позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (статті 35–37 зазначеного Закону).
За змістом частини третьої статті 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб’єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов’язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Сторони іпотечного договору погодили, що ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки є його ринкова вартість, яка визначається незалежним суб’єктом оціночної діяльності, вибраним іпотекодержателем.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач здійснив оцінку ринкової вартості предмета іпотеки на момент набуття права власності, яка відповідно до звіту експерта про оцінку майна становила 2500002,73 грн, що за вимогами чинного законодавства та умовами іпотечного договору і є безпосередньо ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки.
У частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов’язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. ВС звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 у справі No910/18036/17, від 23.10.2019 у справі No917/1307/18.
Позивачем не було доведено факту порушення вимог законодавства та умов укладеного іпотечного договору при набутті іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за ціною, визначеною експертним звітом про оцінку.
Постанова КГС ВС від 04.12.2019 у справі No917/2101/17 – http://reyestr.court.gov.ua/Review/86141033