28 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Управління Державної
міграційної служби України в Чернігівській області на постанову Шостого
апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі No 743/1046/20 за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1
про продовження строку затримання.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом до громадянина Азербайджанської
Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання відповідача в пункті
тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на шість місяців.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Ріпкинського районного суду
Чернігівської області від 20 лютого 2020 року відповідача затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України до 16 серпня 2020 року та примусово видворено за межі території України. 03 липня 2020 року з Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС надійшла
відповідь про готовність забезпечення організації придбання авіаквитка за рахунок бюджетних коштів для здійснення примусового видворення відповідача
після завершення відповідних (тендерних) процедур та укладення договору на закупівлю послуг з організації примусового видворення за межі України
нелегальних мігрантів, та звернуто увагу на відсутність авіасполучення з Азербайджанською Республікою.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Апеляційний суд постановою від 10 вересня 2020 року скасував рішення суду
першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного
позову відмовив. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що колегією суддів не встановлено підстав визначених ч.13 ст.289 КАС України, за наявності яких неможливо виконати судове рішення про примусове видворення
іноземця, особа якого ідентифікована. Посилання міграційного органу на карантинні обмеження та закриття державного кордону з Азербайджанською
Республікою на час пандемії коронавірусу, не є підставою для продовження строку затримання іноземця, оскільки вони не відносяться до обставин,
передбачених ст.289 КАС України, які є вичерпними.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Спірним питанням у цій справі є застосування норм частини одинадцятої статті 289 КАС України в частині продовження строку затримання іноземця, особа якого є ідентифікованою, в пункті тимчасового перебування іноземця та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні за наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи, а саме з огляду на виключні обставини, пов’язані з пандемією COVID-19 та превентивними заходами із обмеження/зупинення авіасполучення.
Частиною 13 ст. 289 КАС України, регламентовано дві умови, наявність хоча б однієї з яких надає підстави для прийняття адміністративним судом рішення про
продовження затримання такої особи в межах максимально можливого строку (18 місяців), а саме: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Верховний Суд зазначив, що особа відповідача ідентифікована позивачем, а необхідність продовження строку затримання позивачем мотивована тим, що неможливо забезпечити примусове видворення відповідача з огляду на виключні обставини, пов’язані з пандемією COVID-19 та превентивними заходами із обмеження/зупинення авіасполучення.
У даному випадку, особу відповідача вже було належним чином ідентифіковано, проте через карантинні обмеження, не було виконано рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20 лютого 2020 року про видворення відповідача за межі території України.
З огляду на встановлені судами обставини справи та враховуючи те, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можливе лише за їх наявності, колегія суддів Верховного Суду вказала про відсутність підстав для задоволення позову.
Посилання позивача на карантинні обмеження та закриття державного кордону на час пандемії коронавірусу не є підставою для продовження строку затримання відповідача, адже не відносяться до обставин, передбачених
приписами ст. 289 КАС України, які є вичерпними.
При цьому колегія суддів зазначила, що посилання позивача на норми ч. 4 ст. 30 Закону No 3773-VI в даному випадку є безпідставними, оскільки спеціальною нормою, яка визначає підстави для продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні є саме частина одинадцята ст. 289 КАС України, зміст якої розкривається частиною тринадцятою вказаної статті.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі No 743/1046/20 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/94511675