Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. , вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта-Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання правочинів недійсними,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта-Банк» Кадирова В. В. (далі – Уповноважена особа ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадиров В. В.), Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової І.В. (далі – приватний нотаріус Антипова І. В.) про визнання правочинів недійсними.
Позов мотивувала посилаючись на те, що 07 квітня 2008 року між нею та ОСОБА_4 , діючим на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 , укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого вона придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104 кв. м, вартістю
1 222 569,65 грн, що еквівалентно 242 093,00 доларів США.
07 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі – ВАТ «Сведбанк») укладений кредитний договір
№ 2615/0408/71-026, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 200 000,00 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
від 07 квітня 2008 року, в той же день між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» укладений іпотечний договір, згідно з умовамим якого ОСОБА_1 передала придбану нею квартиру в іпотеку ВАТ «Сведбанк».
У зв`язку з ліквідацією, ВАТ «Сведбанк» у 2012 році, переуступило право вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року та за іпотечним договором від 07 квітня 2008 року на користь ПАТ «Дельта Банк».
У 2014 році розпочалась процедура припинення діяльності ПАТ «Дельта Банк», у зв`язку з чим фактично було припинено отримання банком будь-яких платежів від позичальників.
Згідно з інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, яка сформована 18 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко Н. Г., позивачу стало відомо, що 06 серпня 2018 року державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства Вишеньківської сільської ради «Добробут-Гарант» Бойком О. М. здійснено запис № 27396574 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Підставою внесення такого запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42442077 від 08 серпня 2018 року, підстава виникнення права власності – іпотечний договір № 2615/0408/71-026-Z-26, серія та номер 1516, виданий 07 квітня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коптєловою О. Р., договір відступлення
права вимоги за іпотечним договором, серія та номер 469, виданий 14 квітня
2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Антиповою А. І., договір купівлі-продажу майнових прав, серія та номер 461К, виданий 14 квітня 2018 року ПАТ «Дельта Банк», повідомлення про порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору від 22 травня 2018 року, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення
№ 0200234428476 від 25 травня 2018 року.
Посилаючись на те, що укладений 14 травня 2018 року між ОСОБА_3 , Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою ФГВФ на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадировим В. В. договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року, суперечив акту цивільного законодавства, а саме, розпорядженню Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 03 квітня 2009 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» із змінами, внесеними згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1926 від 13 серпня 2015 року, ОСОБА_1 просила: визнати недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 14 травня 2018 року між ОСОБА_3 , Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадировим В. В., за іпотечним договором № 2615/0408/71-026-Z-26 від 07 квітня 2008 року укладеним
між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Антиповою А. І. за номером 469; визнати недійсним укладений
14 травня 2018 року між ОСОБА_3 , Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженою особою ФГВФ на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадировим В. В. договір № 461 купівлі-продажу майнових прав у ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 2615/ 0408/71-026 від 07 квітня 2008 року укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк»; визнати недійсним відступлення Фондом гарантування вкладів та Уповноваженою особою
ФГФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадировим В. В. на користь
ОСОБА_3 права вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за кредитним договором № 2615/ 0408/71-026 від 07 квітня 2008 року.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 14 травня 2018 року між ОСОБА_3 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадировим В. В., за іпотечним договором від 07 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк».
Визнано недійсним договір № 461 купівлі-продажу майнових прав у ПАТ «Дельта Банк», укладений 14 травня 2018 року між ОСОБА_3 та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою ФГФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадировим В. В., за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 2615/0408/71-026, укладений між
ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк».
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадирова В. В., приватного нотаріуса Антипової І. В., в частині визнання відступлення права вимоги недійсним, відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно із розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня
2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» із змінами, внесеними згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 серпня 2015 року № 1926, до фінансової послуги факторингу віднесено в тому числі набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому до боржників суб`єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення. Оскільки, договір від 14 травня 2018 року про відступлення права вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року на час його укладення суперечив актам цивільного законодавства, судом визнано його недійсним, що тягне за собою визнання недійсним договору від 14 травня 2018 року відступлення вимоги за іпотечним договором від 07 квітня 2008 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 задоволено, апеляційні скарги уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації АТ «Дельта-Банк» Кадирова В. В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2021 року, в частині задоволених позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дарницького районного суду м Києва від 03 лютого 2021 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що набуття права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104 кв. м, відбулося в результаті перемоги на аукціоні на підставі договору № 461/К купівлі-продажу майнових прав, а не договору факторингу. Відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами було здійснено на її користь, оскільки попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації, а тому розпродавав свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами, що відповідає правовій позиції Великої Палаті Верховного Суду викладеній у постанові від 16 березня 2021 року у справі 906/1174/18. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 мала право як фізична особа брати участь у електронних торгах з продажу права вимоги за кредитним договором від 07 квітня 2008 року № 2615/0408/71-026 та за договором забезпечення. Договори купівлі-продажу прав вимоги та про відступлення права вимоги від 14 травня 2018 року відповідають вимогам ЦК України та не суперечать спеціальним нормативно-правовим актам, які регулюють правовідносини банку, що перебуває на стадії ліквідації (Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування від 05 липня 2012 року № 2, Положенню щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування фізичних осіб від 24 березня 2016 року № 388).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року, у якій заявник просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови заявник отримала 10 вересня 2021 року, на підтвердження зазначеного надала відповідні докази.
Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
Ураховуючи що, причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником є поважними, підтверджені належними доказами, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження поновленню.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постановах від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня
2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі
№ 638/22396/14-ц, зокрема про те, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор – банк або інша фінансова установа.
За змістом пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частинипершої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами торгів, проведених на аукціоні з продажу права вимоги за кредитним договором
від 07 квітня 2008 року №2615/0408/71-026, укладеним з фізичною особою
(лот F11GL6084) 19 квітня 2018 року, ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ОСОБА_3 (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги (купівлі-продажу), за яким банк шляхом продажу відступив ОСОБА_3 право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.
У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року
№ 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вказано, що фінансова установа – це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, – інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.
З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.
У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме – кредитор-банк або інша фінансова установа (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16)).
У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду вважала необхідним відступити від зазначеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі
№ 465/646/11, конкретизувавши його, а саме, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
Отже, якщо попередній кредитор (банк) перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами торгів, проведених на аукціоні з продажу права вимоги за кредитним договором
від 07 квітня 2008 року № 2615/0408/71-026, укладеним з фізичною особою
(лот F11GL6084), 19 квітня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ОСОБА_3 (новий кредитор) укладений договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк шляхом продажу відступив ОСОБА_3 право вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
За результатами торгів було визначено переможного покупця та продано йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язання за кредитним та забезпечувальним договором. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.
Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
У справі, що розглядається, попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами.
Зважаючи на те, що набуття ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 104 кв. м, відбулося в результатами проведеного аукціону на підставі договору № 461/К купівлі-продажу майнових прав, а не договору факторингу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що договори купівлі-продажу прав вимоги та відступлення права вимоги від 14 травня 2018 року відповідають вимогам ЦК України і не суперечать спеціальним нормативно-правовим актам, які регулюють правовідносини банку, що перебуває на стадії ліквідації, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 16 березня 2021 року у справі 906/1174/18.
Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження.
Інших підстав касаційного оскарження судових рішень, що передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, касаційна скарга представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 не не містить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи наведене, постанова Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції переглянув оскаржуване судове рішення відповідно до висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, щодо питання правильного застосування норм права, порушеного у касаційній скарзі, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Клопотання представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про поновлення строку задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 17 вересня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Акціонерного товариства «Дельта-Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, про визнання правочинів недійсними, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак