Верховний Судколегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, раніше судимого 10 лютого 2022 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалуЖитомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Житомирський районний суд Житомирської області вироком від 18 грудня 2023 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК і призначив йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК – у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 185 КК – у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Суд також вирішив питання щодо запобіжного заходу, зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення, процесуальних витрат, цивільного позову, накладених арештів, а також долю речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_7 16 квітня 2021 року близько 12:50 перебував поблизу будинку АДРЕСА_1 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 зайшов через незамкнену хвіртку на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 , після чого, переконавшись у тому, що за його незаконними діями ніхто не спостерігає, відчинив двері сільськогосподарського приміщення та таким чином незаконно проник всередину. Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_7 дістав з клітки одного кроля породи «Полтавське срібло» вартістю 350 грн, після чого, вийшовши з сільськогосподарського приміщення, викрав близько 6 кг насіннєвої картоплі вартістю 56,58 грн, що знаходилась біля вказаного приміщення. Далі ОСОБА_7 з викраденим майном з місця вчинення злочину втік та викраденим розпорядився на свій на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 406,58 грн.
Крім того, близько 11:00 31 травня 2021 року ОСОБА_9 перебував у будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_10 , де у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_10 пройшла до приміщення іншої кімнати свого домоволодіння, та впевнившись в тому, що його злочинні дії залишаються непоміченими, керуючись корисливим мотивом таємно повторно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_10 , а саме: гаманець жіночий шкіряний, вартістю 183, 33 грн, грошові кошти у сумі 40 грн та мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-С3010», вартістю 201 грн. Далі ОСОБА_7 з викраденим майном з місця події зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_10 на суму 424, 33 грн.
Також 16 червня 2021 року близько 14:00 ОСОБА_7 перебував поблизу будинку АДРЕСА_3 , де в нього виник злочинний умисел на таємне повторне викрадення чужого майна із вищевказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , переконавшись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою прикладання власної фізичної сили рук, відкрив вхідні двері будинку, які обладнані врізним замком, та проник всередину, звідки таємно повторно викрав жіночу сумку вартістю 223,33 грн., в якій знаходився мобільний телефон марки «Redmi Note 9 Pro» Interstellar Grey 6 GB RAM 64 GB вартістю 6349 грн, грошові кошти у сумі 350 грн, гаманець вартістю 168 грн, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_11 . Далі ОСОБА_7 з викраденим майном місце вчинення злочину залишив, та викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 7090,33 грн.
Продовжуючи свою протиправну діяльність, 07 листопада 2022 року ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, у достовірно невстановлений день та час, в період з 11 грудня по 12 грудня 2022 року проходив по АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_12 , де у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення будь-якого майна за вказаною адресою в умовах воєнного стану. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 відчинив вхідну металево-профільну хвіртку до домоволодіння та переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, зайшов до гаражного приміщення, що розташоване на території домоволодіння, двері якого були незачинені, таким чином проник до вказаного гаражу, звідки таємно повторно викрав ручну бензинову пилу торговельної марки «Stihl» моделі «МS 270», вартістю 6871,67 грн. Далі ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 6871,67 грн.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що досудове слідство у кримінальному провадженні проведено однобічно, неповно та з порушенням норм кримінального процесуального закону.
Вказує, що за епізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що ОСОБА_7 викрав картоплю. Як стверджував ОСОБА_7 під час досудового розслідування та судового розгляду, він викрав одного кроля, якого повернув. Твердження суду про те, що відеозапис з місця події підтверджує перебування обвинуваченого без дозволу та без нагляду власників житла на території їх домоволодіння та факт виносу чужого майна є припущенням, оскільки на відеозаписі не видно обличчя даної особи, а тому відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За епізодом викрадення майна потерпілого ОСОБА_12 – встановлений за показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_13 . факт пропонування ОСОБА_7 продажу бензопили не підтверджує факт її крадіжки. Під час проведення судових засідань ОСОБА_7 наполягав на допиті свідка ОСОБА_14 , який запропонував йому продати бензопилу, але суд за клопотанням прокурора виключив ОСОБА_14 з числа свідків, яких необхідно допитати, позбавивши ОСОБА_7 права на повний, об`єктивний судовий розгляд. У порушення вимог ч. 2 ст. 327 КПК суд не надав можливості стороні захисту забезпечити явку ОСОБА_14 у судове засідання, відмовивши в клопотанні про допит, та закінчив судове слідство, не перевіривши версію ОСОБА_7 .
За епізодами викрадення майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 – суд не викликав цих потерпілих у судові засідання та не допитав їх, хоча ОСОБА_7 не погоджувався з обставинами, вказаними в обвинувальному акті.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник підтримав свою скаргу та висловив відповідні мотиви, просив її задовольнити. Крім того, просив Верховний Суд вийти за межі касаційної скарги на підставі ч. 2 ст. 433 КПК, у зв`язку із набранням чинності нової редакції ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити кримінальне провадження за епізодами: 16 квітня 2021 року за ч. 3 ст. 185 КК; 31 травня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК, у зв`язку із декриміналізацією, як вказує захисник, діянь, які пов`язані із протиправним таємним викраденням чужого майна в розмірі не більшому, ніж 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, висловила мотиви стосовно необґрунтованості доводів і вимог, наведених захисником. Водночас, зазначила про наявність підстав до застосування Верховним Судом повноважень, передбачених ч. 2 ст. 433 КПК щодо виходу за межі касаційної скарги, просила змінити оскаржені судові рішення: закрити кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК за епізодом 31 травня 2021 року, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння; перекваліфікувати дії ОСОБА_7 за епізодом 16 квітня 2021 року із ч. 3 ст. 185 КК на ч. 1 ст. 162 КК. В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів виходить із такого.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX (далі – Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 (Дрібне викрадення чужого майна) Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), набув чинності 09 серпня 2024 року.
За ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – нмдг).
1. На третьому році збройної агресії РФ проти України, внаслідок вимушених змін, які відбулися в суспільно-економічному стані в умовах воєнного стану, законодавець дійшов переконання, що на серпень 2024 року існує порушення принципу домірності (справедливості) покарання, передбаченого в законі за вчинення крадіжки в умовах воєнного стану, коли однакова відповідальність настає за кримінальні правопорушення, що є більш тяжкими, і за ті кримінальні правопорушення, які до внесення змін за Законом № 2117-IX розглядалися як злочини невеликої тяжкості або як кримінальні проступки.
Керуючись вказаними мотивами, Законом № 3886-IX вніс зміни до ст. 51 КУпАП.
2. Положення ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК про зворотну дію закону України про кримінальну відповідальність в часі, в контексті застосування бланкетних норм КК у разі, коли текст КК не змінюється, а зміни вносяться до іншого законодавства, вже були предметом дослідження Конституційного Суду України, висновки якого не містять підґрунть вважати зміни ст. 51 КУпАП змінами закону про кримінальну відповідальність, а отже і підстав до застосування ст. 5 КК.
Конституційний Суд України (далі – КСУ) здійснив офіційне тлумачення положень статті 58 Конституції України та норм Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), які усувають караність діяння або пом`якшують покарання в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року в справі № 1-3/2000.
Серед інших, предметом розгляду КСУ були такі питання:
– положення статті 58 Конституції України охоплюють лише норми Кримінального кодексу України чи також будь-які закони та нормативно-правові акти, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи?
– у статті Кримінального кодексу України йдеться лише про норми цього Кодексу чи під словосполученнями «кримінальний закон» і «закон, що усуває караність діяння або пом`якшує покарання» треба розуміти як будь-який закон чи й інші нормативно-правові акти, що в будь-який спосіб впливають на визначення караності діяння або суворості покарання, а не тільки шляхом текстуальної зміни диспозиції чи санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України?
Розв`язуючи їх КСУ виходив із того, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Закріплений в Конституції України принцип неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів узгоджується з міжнародно-правовими актами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (стаття 15), Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (стаття 7). В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст 8 Конституції України).
КСУ зазначив, що зіставлення положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України та відповідних положень КК про зворотну дію закону в часі надало КСУ підстави до висновку, що виключно кримінальними законами України визначаються діяння, які є кримінальними правопорушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно і зворотна дія в часі реалізується через кримінальні закони у випадках, коли вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи.
КСУ означив, що бланкетна диспозиція кримінально-правової норми називає або описує кримінальне правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість такої диспозиції полягає в тому, що визначена в ній норма має загальний і конкретизований зміст.
Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті Особливої частини Кримінального кодексу України і включає положення інших нормативно-правових актів у тому вигляді, в якому вони сформульовані безпосередньо в тексті статті. Саме із загальним змістом бланкетної диспозиції пов`язане визначення кримінальним законом діяння як правопорушення та встановлення за нього кримінальної відповідальності.
Натомість конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює кримінально-правову норму більш конкретним змістом.
Зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно-документну форму кримінального закону. Кримінально-правова норма залишається незмінною. Отже, кримінальний закон у такому разі не можна вважати новим – зміненим законом – і застосовувати до нього положення частини 1 статті 58 Конституції України та КК, які визначають зворотну дію закону в часі.
Відповіднодо ч. 1 ст. 92 Закону України «Про Конституційний Суд України» юридичну позицію Конституційний Суд викладає, зокрема, у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення.
Вказана вище позиція Конституційного Суду України є незмінною, суттєвих змін нормативного регулювання в питанні визначення поняття та підстав до застосування зворотної дії закону України про кримінальну відповідальність не відбулося, об`єктивних підстав до її зміни немає.
Отож, висновки Конституційного Суду України не надають жодних підстав сприймати Закон № 3886-IX – новим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно, до нього не застосовуються ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК.
3. За приписами ст. 2 КУпАП зміни до ст. 51 цього Кодексу є змінами законодавства про адміністративні правопорушення, яке складається з вказаного Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Конституційний Суд України визначив, що приписи закону, яким до іншого закону внесено зміни, із набранням чинності є нормами закону, до якого внесено зміни (див. перше речення підпункту 1.4 пункту 1 описової частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021).
Отже, Закон № 3886-IXє складовою законодавства про адміністративні правопорушення, з огляду на що зміни ст. 51 КУпАП не можна вважати новим – зміненим законом України про кримінальну відповідальність, відповідно і застосовувати положення ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК, які визначають зворотну дію закону в часі.
4. Вказаний вище висновок спирається на норми КК, які повністю відповідають Конституції України.
Поняття «закон України про кримінальну відповідальність» визначається виключно приписами КК, який задля виконання завдання, визначеного в ч. 1 ст. 1 цього Кодексу визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, які їх вчинили.
У ч. 1 ст. З КК визначено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, а в ч. 3 цієї статті, що кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.
В ч. 2 ст. 4 КК визначено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, а за ч. 3 цієї статті – часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За ч. 2 ст. 3 КК закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності.
Отже, в контексті приписів ст. 58 Конституції України та КК безпідставним є застосування положень ст. 5 КК до ст. 51 КУпАП, які є законодавством України про адміністративні правопорушення і з набранням чинності не включені до КК, авжеж за відсутності підстав для того.
5. Єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК (ч. 1 ст. 2 КК). Відповідно, склад кримінального правопорушення не визначається нормами КУпАП чи інших законів.
За приписами ч. 6 ст. 3 КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
При цьому, приписи ч. 6 ст. 3 КК спрямовані на вирішення завдань і досягнення мети, притаманних оприлюдненню законів (їх опублікуванню), проте аж ніяк не встановлені задля нівелювання норм КК, передбачених статтями 1, 2, 3, 4 цього Кодексу, і підлягають застосуванню у взаємозв`язку із ними.
6. В прикінцевих або перехідних положеннях Закону № 3886-IXспеціально не передбачено того, що положення ст. 58 Конституції України застосовуються до цього Закону, і це свідчить про підкреслену і свідому позицію законодавця в сфері диференціації юридичної відповідальності, за якою законотворець (який звісно ж обізнаний із висновками КСУ в Рішенні № 6-рп/2000 від 19 квітня 2000 року і поза розумним сумнівом виважено враховує їх в законотворчій діяльності) обрав саме такий спосіб вирішення окресленої ним проблеми, що виключає застосування зворотної дії в часі закону України про кримінальну відповідальність до осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання чинності Законом № 3886-IX, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
7. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС доходить переконання, що правозастосовна позиція, за якою положення ст. 58 Конституції України, ст. 5 КК застосовуються до Закону № 3886-IX, є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та суперечить відповідним положенням ст. 58 Конституції України, офіційне і обов`язкове до застосування тлумачення яких здійснив Конституційний Суд України в Рішенні від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у випадках, коли змінюються нормативно-правові акти інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція кримінально-правової норми.
Сприйняття змін до ст. 51 КУпАП, як змін КК (текст якого не змінювався Законом № 3886-IX) є прямим запереченням правових позицій Конституційного Суду України, за якими подібні зміни не створюють підґрунтя до застосування ст. 5 КК та ст. 58 Конституції України.
8. Колегія суддів Третьої судової палати ККС ВС вважає за необхідне відступити від правозастосовної позиції в подібних правовідносинах, якою керувалася Перша судова палата ККС ВС у постанові від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110км23), за якою зміни ст. 51 КУпАП визнані підставою до застосування приписів ст. 5 КК, адже виходить із іншої правової позиції щодо застосування норм права, відмінної від раніше висловленої Верховним Судом.
Відповідно ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм права.
Частиною 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
Таким чином, з метою формування єдиної правозастосовної практики на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК кримінальне провадження підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.
Керуючись статтями 433, 434, 434-1, 434-2, 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.