Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
місцевий суд визнав винуватою і засудив особу за ч. 2 ст. 389 КК та призначив їй покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК допокарання за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 02.07.2024 та остаточно визначив обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 50 днів. На підставі ст. 75 КК суд звільнено її від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та призначив обвинуваченій покарання у виді о бмеження волі на строк 1 рік. На підставі положень ст. 71 КК до призначеного покарання повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком місцевого суду від 02.07.2024 та остаточно призначив обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік і 25 днів.
У касаційній скарзі обвинувачена зазначає, що ухвалою місцевого суду від 08.11.2024, тобто до постановлення вироку апеляційного суду, її було звільнено від покарання, призначеного вироком цього ж суду від 02.07.2024 напідставі ч. 2 ст. 74 КК у зв’язку із ухваленням ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна таврегулювання деяких інших
питань діяльності правоохоронних органів».
Позиція ККС
виключено з резолютивної частини вироку апеляційного суду посилання на призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК тапризначено обвинуваченій покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Обґрунтування позиції ККС: ККС вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нове кримінальне правопорушення суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Місцевий суд у вироку від 22.10.2024 призначив обвинуваченій покарання за ч. 2 ст. 389 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік і правильно на підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного покарання повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 02.07.2024, оскільки обвинувачена вчинила нове кримінальне правопорушення до повного відбуття покарання за попереднім вироком й на момент постановлення нового вироку місцевим судом у неї була наявна
невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Однак ухвалою місцевого суду від 08.11.2024 було задоволено подання начальника центру пробації і постановлено привести попередній вирок від 02.07.2024 у відповідність до ЗУ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», звільнивши засуджену від призначеного покарання за попереднім вироком у зв’язку з усуненням законом караності діяння, за яке вона була засуджена.
При цьому апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду від 22.10.2024 щодо обвинуваченої за ч. 2 ст. 389 КК в частині призначеного покарання та постановляючи новий вирок, до призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік на підставі ч. 1 ст. 71 КК повністю приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 02.07.2024 і призначив остаточне
покарання у виді обмеження волі на строк 1 рікі 25 днів.
Отже, апеляційний суд не врахував, що на момент ухвалення нового вироку в обвинуваченої була відсутня невідбута частина покарання за попереднім вироком, оскільки вона була звільнена від покарання запопереднім вироком.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 09.07.2025 у справі №195/1886/24 (провадження № 51-1571км25) https://reyestr.court.gov.ua/Review/128813066
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.