14 липня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Головного управління
Державної податкової служби у Донецькій області на додаткове рішення
Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2020 року у справі No 200/7763/19-а за позовом Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України“» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльності з реєстрації податкових накладних і скасування податкового
повідомлення-рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Платник податків подав до суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, у якому просив вирішити питання про відшкодування витрат на правову
допомогу за кошт бюджетних асигнувань контролюючого органу. Податковий орган указав, що розподілу підлягають лише фактично понесені витрати на правничу допомогу, які у цьому випадку вже було здійснено та деталізовано.
Донецький окружний адміністративний суд додатковим рішенням, залишеним
без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду, задовольнив заяву та стягнув коштом бюджетних асигнувань контролюючого органу витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги
адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов’язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове
рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі No 200/7763/19-а можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/98306546.