Коли суду доцільно вважати поважною причиною поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд вироком від 26.12.2019 визнав винуватим і засудив ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 28 — ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 258 КК.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою змінено на особисте зобов’язання. Його звільнено з-під варти в залі суду та покладено на нього виконання обов’язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК.

Засуджений ОСОБА_7 та його захисник оскаржили зазначений вирок до апеляційного суду.

Апеляційний суд ухвалою від 07.06.2021 відмовив засудженому ОСОБА_7 і його захиснику у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 26.12.2019 та повернув їх апеляційні скарги.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 стверджує, що строк апеляційного оскарження він пропустив із поважних причин, оскільки не мав можливості своєчасно і з використанням правової допомоги оскаржити вирок суду першої
інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи, вказує, що в день ухвалення вироку він не був звільнений з-під варти, а переданий із залу суду працівникам контррозвідки СБУ для проведення 29.12.2019 в рамках реалізації домовленостей стосовно обміну полоненими. У період часу з 26.12.2019 по 29.12.2019 до моменту обміну він був позбавлений волі, і його місцезнаходження відоме не було. Зазначає, що 15.06.2020 під час перебування на непідконтрольній Україні території його без складання протоколу було затримано та доставлено до слідчого ізолятора, після чого він подав на вирок апеляційну скаргу та просив поновити строк на його оскарження.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС вважає, що висновки апеляційного суду про ненаведення в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження жодних обставин, які об’єктивно унеможливлювали
вчинення засудженим ОСОБА_7 такої процесуальної дії, як подання апеляційної
скарги на вирок, у передбачений законом строк, не ґрунтуються на матеріалах
справи.

Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, зокрема, дослідив та оцінив письмові документи, які були витребувані ним під час
розгляду клопотань про поновлення строку апеляційного оскарження вироку, а саме лист Об’єднаного центру з координації пошуку, звільнення незаконно
позбавлених волі осіб у районі здійснення заходів із забезпечення національної
безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, яким підтверджується, що в рамках реалізації п. 6 Комплексу заходів щодо виконання Мінських домовленостей (забезпечення звільнення і обмін всіх заручників і незаконно позбавлених на основі принципу «всіх на всіх») 23.09.2019 обвинувачений ОСОБА_7 надав добровільну згоду та був залучений до участі в процесі взаємного звільнення осіб. В період з 23.09.2019 по 29.12.2019 обвинувачений ОСОБА_7 постійно спілкувався з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста, вимоги ст. 63 Конституції України в частині отримання права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист не порушувалися.

29.12.2019 в рамках взаємного звільнення за власним бажанням обвинувачений ОСОБА_7 перемістився на тимчасово окуповану територію Донецької області.

Також обвинувачений ОСОБА_7 надав особисту згоду на тимчасові обмеження щодо вільного переміщення та необхідності знаходитися у визначеному місці під час участі в процесі.

Також судом апеляційної інстанції були досліджені протокол про затримання особи, взяття під варту від 14.06.2020, складений оперуповноваженим ВП ГУНП у присутності двох понятих, яким підтверджується, що 14.06.2020 ОСОБА_7 було затримано та доставлено до ВП ГУНП, підстава затримання — розпорядження
про виконання вироку місцевого суду від 26.12.2019.

Апеляційний суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 мав можливість своєчасно оскаржити вирок у строк, встановлений законом, проте цього не зробив, враховуючи, що з моменту винесення ухвали суду першої інстанції
пройшов доволі тривалий строк, більш ніж 10 місяців, тож поновлення
процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не є переконливими, може порушити принцип правової визначеності.

Вказано, що наведені в клопотаннях засудженого ОСОБА_7 та захисника
причини пропуску засудженим ОСОБА_7 строку апеляційного оскарження вироку, на думку суду апеляційної інстанції, є неповажними, оскільки зазначені ними обставини не перебували за межами волевиявлення засудженого ОСОБА_7
та об’єктивно не перешкоджали йому в реалізації його права на апеляційне
оскарження вироку суду у порядку та строки, визначені кримінальним
процесуальним законодавством.

Однак, як убачається з матеріалів провадження, апеляційним судом не взято до уваги та не надано оцінки доводам ОСОБА_7 та захисника, які стверджували, що вирок суду щодо ОСОБА_7 було проголошено в судовому засіданні 26.12.2019, його було звільнено з під варти і 29.12.2019 в рамках реалізації домовленостей стосовно обміну полоненими передано на непідконтрольну Україні територію, тобто ОСОБА_7 відразу після звільнення з-під варти судом перебував під
контролем правоохоронних органів, а в подальшому — під контролем органів на
тимчасово окупованій непідконтрольній Україні території, але 12.06.2020 на цій
території його було затримано та доставлено до слідчого ізолятора, що було
встановлено у цьому кримінальному провадженні касаційним судом у постанові ВС від 03.03.2021. У цей час ОСОБА_7 не мав можливості звернутися за захистом
та правовою допомогою, а лише 18.06.2020 ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку місцевого суду від 26.12.2019.

Детальніше з текстом постанови ВС від 19.12.2022 у справі No 263/13128/18 (провадження No 51-3202км19) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108059847.