08 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (далі – ТОВ СП «Нібулон») у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ СП «Нібулон» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Суд установив, що 02 лютого 2010 року ОСОБА_1 було переведено на посаду
директора філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон».
Під час проведення на філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» перевірки, з 25 лютого 2020 року до 26 лютого 2020 року, комісією було виявлено факти маніпуляції відносно складання та затвердження завідомо неправдивих документів щодо списання на металобрухт сільськогосподарської техніки, зокрема двох сівалок УПС-8, 2007 та 2008 року випуску.
Перевіркою встановлено, що ТОВ СП «Нібулон» було видано наказ від 26 грудня
2019 року No 1565-АД «Про списання основних засобів», згідно з яким директору
філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_1 доручено забезпечити розбирання списаних основних засобів у суворій відповідності до нормативів з охорони праці та техніки безпеки, оприбуткувати на склад філії матеріали, придатні для подальшого використання, а непридатний для подальшого використання металобрухт підготувати для реалізації.
26 грудня 2019 року складені акти на списання основних засобів, зокрема
зазначених сівалок УПС-8, 2007 та 2008 року випуску. Списана техніка оприбуткована як відходи. При цьому комісією з ’ясовано, що зазначена техніка всупереч наказу від 26 грудня 2019 року No 1565-АД «Про списання основних засобів» не розбиралася на вузли та агрегати, які повинні бути взяті на облік як матеріали від розбірки техніки або запчастин, які були у використанні, що придатні для подальшого використання та відновлення техніки.
02 березня 2020 року Генеральний директор ТОВ СП «Нібулон» видав наказ No 520-к про звільнення директора філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_1 у зв’язку із втратою до нього довір’я з боку власника або уповноваженого ним
органу, на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що фактичною
підставою для його звільнення стала спроба крадіжки, скоєна іншими працівниками, до якої він не має відношення, та списання двох сівалок, яке було здійснено на підставі виданого не ним наказу. Крім того, зміст його основних трудових обов’язків на посаді директора філії не включає безпосереднє обслуговування грошових та товарних цінностей, а полягає виключно в управлінні філією «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон».
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з Посадовою інструкцією директора філії ТОВ СП «Нібулон» та Положенням про філію «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» до повноважень позивача, як директора філії, безпосередньо не входило виконання операцій, що пов’язані з обслуговуванням матеріальних цінностей, а також виконання дій, які носять відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Тобто позивач не є працівником, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, у зв’язку з чим його звільнення із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України є незаконним.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову з огляду на таке.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє
зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) б езпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.
Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника,
звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо
віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати, чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.
Так, досліджуючи Положення про філію «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» та Посадову інструкцію директора філії ТОВ СП «Нібулон», суди попередніх інстанцій
помилково не врахували, що до повноважень позивача, як директора філії, крім
іншого, також входило розпорядження коштами та майном філії, зокрема, здійснення банківських операцій з грошовими коштами за банківським рахунком філії, що свідчить про безпосереднє розпорядження коштами та майном філії, а не лише контроль за їх використанням.
Згідно з пунктом 1.4 Посадової інструкції директора філії ТОВ СП «Нібулон» у своїй діяльності директор філії керується Конституцією України, законодавчими та нормативними актами України, Статутом підприємства, довіреністю, Положеннями про філію, Колективним договором філії, цією посадовою інструкцією, наказами генерального директора та іншими локальними нормативно-правовими актами підприємства. Отже, довіреність є одним із документів, яким повинен був керуватися позивач, і визначені у ній повноваження також доповнюють зміст його трудової діяльності.
Відповідно до довіреності від 26 грудня 2018 року No 750 позивач укладає будь-які договори на суму, що не перевищує 30 тис. грн, підписує акти виконання робіт, наданих послуг в межах таких договорів, отримує належне довірителю майно, підписує акти приймання-передачі об’єктів оренди – земельних ділянок. Аналогічні повноваження позивача були визначені й у довіреності від 02 лютого 2010 року No 405. При цьому у вказаних довіреностях зазначено, що вони видані без права передоручення.
Крім того, наявність договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 02 лютого 2010 року No 02/02/14, укладеного між ТОВ СП
«Нібулон» в особі директора філії «Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_1,
який діяв на підставі довіреності від 02 лютого 2010 року No 405, з одного боку,
та громадянином ОСОБА_1, з другого боку, додатково підтверджує факт
безпосереднього обслуговування позивачем товарно-матеріальних цінностей
підприємства.
Отже, до кола посадових обов’язків позивача, як директора філії «Сухорабівська»
ТОВ СП «Нібулон», одночасно входять як загальноуправлінські функції щодо керування відокремленим підрозділом, так і безпосереднє обслуговування товарно-матеріальних цінностей підприємства.
З огляду на посадові обов’язки і повноваження позивача, як директора філії
«Сухорабівська» ТОВ СП «Нібулон», та факти вчинення ним порушень, встановлених під час перевірки стану машинно-тракторного парку і накопиченого металобрухту, повної позачергової інвентаризації фактичної наявності основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, перевірок станів промислової безпеки, охорони праці, виробничої санітарії, пожежної та техногенної безпеки, які зафіксовані відповідними актами, колегія суддів вважала, що у роботодавця були підстави для звільнення позивача, який безпосередньо обслуговував грошові та товарні цінності, за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України (втрата довір’я).
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 8 лютого 2023 року у справі No 546/243/20 (провадження No 61-10843св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/108930428