Проведення профілактичної виховної роботи та контроль за станом і дотриманням службової дисципліни належать до прямих обов’язків командира. Тому запровадження журналу обліку індивідуально-виховних робіт із підлеглими поліцейськими, у якому фіксується проведена виховна робота, саме по собі не суперечить законодавству.
Водночас персональні дані, які вносяться до такого журналу, можуть оброблятися лише в обсязі, необхідному для досягнення визначеної мети — проведення профілактичної виховної роботи та контролю за службовою дисципліною.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 липня 2026 року у справі № 380/549/21. Правову позицію включено до огляду актуальної практики КАС ВС за липень 2026 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Поліцейський звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.
Він просив:
- визнати протиправним використання журналу обліку індивідуально-виховних робіт зі співробітниками взводу;
- зобов’язати уповноважених осіб поліції видалити або знищити аркуш журналу, що містив його персональні дані.
У журналі щодо позивача були зазначені, зокрема, його фотографія, посада, місце народження, сімейний стан, освіта, місце реєстрації та фактичного проживання, попереднє місце роботи, відомості про водійське посвідчення та наявність власної зброї. Також у ньому фіксувалися проведені з поліцейським індивідуально-виховні бесіди.
Позивач стверджував, що командир не мав повноважень заводити такий журнал, а обробка його персональних даних є невиправданим втручанням у приватне життя, гарантоване статтею 32 Конституції України та статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили.
Вони виходили з того, що перебування особи на публічній службі передбачає додаткові обов’язки, пов’язані з її статусом, а проведення виховної роботи з підлеглими та контроль за службовою дисципліною прямо належать до повноважень командира.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу поліцейського без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд зазначив, що Дисциплінарний статут Національної поліції України покладає на командира обов’язок проводити профілактичну виховну роботу та контролювати стан службової дисципліни.
Тому створення журналу, в якому фіксується проведена з підлеглими виховна робота і який дає змогу контролювати її здійснення, є способом реалізації повноважень керівника щодо організації службової діяльності особового складу.
Запровадження такого журналу також не суперечить Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженій наказом Нацполіції від 20 травня 2016 року № 414, яка встановлює загальні вимоги до документування інформації та організації роботи з документами в органах поліції.
При цьому Верховний Суд звернув увагу на принципове обмеження:
персональні дані можуть збиратися та оброблятися виключно в межах, необхідних для досягнення мети, яка повинна бути визначена ще до початку їх збору.
У цій справі такою метою було проведення профілактичної виховної роботи та контроль за дотриманням поліцейським службової дисципліни. Такий підхід відповідає Закону України «Про захист персональних даних».
Суд також установив ще одну важливу обставину: у матеріалах справи містилася письмова згода самого позивача від 25 травня 2017 року на обробку Департаментом патрульної поліції його персональних даних автоматизованим або іншим способом.
Тому Верховний Суд констатував, що поліцейський добровільно надав згоду на збір та обробку таких відомостей.
Окремо Суд перевірив, чи не був обсяг даних надмірним.
ВС дійшов висновку, що відомості, внесені до журналу щодо позивача, не були надмірними з огляду на мету їх збирання та зберігання. Вони дозволяли ідентифікувати особу, визначити її посаду та містили інформацію, пов’язану з безпосереднім виконанням функцій поліцейського.
Отже, сам факт ведення командиром журналу індивідуально-виховних робіт із підлеглими не свідчить про незаконне втручання в приватне життя працівника. Однак законність такої обробки залежить від наявності визначеної мети, правової підстави та пропорційності обсягу персональних даних цій меті.
Верховний Суд визнав відсутніми підстави для знищення сторінки журналу з даними позивача.
Постанова Верховного Суду від 14 липня 2026 року у справі № 380/549/21.
Текст судового рішення в ЄДРСР
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.